Валеран III (нім. Walram; д/н — 24 серпня 1279) — сьомий герцог Лімбурга в 1247—1279 роках, граф Арлона (як Валеран V). Часто рахують як Валеран IV, ведучи відлік від першого графа Лімбурга-Арлона.
| Титул | герцог |
|---|---|
| Дата народження | 13 століття або 1220 |
| Дата смерті | 24 серпня 1279 або 1279 |
| Батько | Генріх IV (герцог Лімбурга) |
| Мати | Irmgard of Bergd |
| Брат/сестра | Adolf VII of Bergd |
| У шлюбі з | Kunigunde of Brandenburg, Duchess of Slavoniad і Jutta von Kleved |
| Дитина | Ірменгарда (герцогиня Лімбурга) і Agnes van Limburgd |
| Рід | House of Limburgd |
| Рід діяльності | аристократ |
| Валеран III, герцог Лімбурга у Вікісховищі |
Другий син герцога Генріха IV і Ірменгарди Берзької. Після смерті батька 1247 року розділив володіння, отрмиавши Лімбург, а графство Берг — його брат Адольфа IV. Оженився до Юдит, доньці Дітриха V, графа Клеве.
Валеран III підтримав Вільгельма II, графа Голландії та Зеландії, у його суперечці з Конрадом IV Гогенштауфеном, за владу в Німеччині, зокрема у битві при Оппенгеймі в 1251 році. Натомість отрмиав землі Кайзерверт, Ахен, Наймеген і Дуйсбург.
1251 року брав участь у війні за спадщину в графствах Ено і Фландрії, підтримуючи претендента Жана I д'Авена. Проте вже 1254 року Валеран III вирушив до Англії до двору короля Генріха III як посол від Маргарити II у тому, щоб попросити в нього кошти закінчення війни, але спроба виявилася безуспішною. У 1156 було укладено мир, за яким графство Ено було затверджено за Жаном I. Того ж року після загибелі Вільгельма II, разом з іншими німецькими князями, підтримав англійського принца Річарда Корнуолльського як претендента на німецький трон. Річарда було короновано 1257 року.
У жовтні 1256 року Валеран III разом зі своїм братом Адольфом IV, графом Берга, і небожем Вільгельмом IV, графом Юліха, допоміг Конраду фон Гохштадену, архієпископу Кельну, придушити повстання жителів міста Кельна. 19 квітня 1249 року між герцогом Лімбургу і архієпископом було укладено договір, за яким Валеран III мав захищати Кельн за необхідності.
1261 року отримав громадянство Кельна. Проте Конрад фон Гохштаден помер, і новий архієпископ Енгельберт II фон Фалькенбург розпочав загарбницьку політику у землях Нижнього Рейну, проти чого виступили деякі вестфальські феодали, зокрема Вільгельм IV, а також кельнський патриціат. У битві при Цюльпіху останній переміг військо архієпископа і взяв його в полон. Валеран III, який був у цей час на боці архієпископа, разом з братом останнього Дірком II, сеньйором Гайнсбергу і Фалькенбургу, і Дітрихом VI, графом Клеве, спробував повернути Енгельберта II з полону. Зорештою вдалося увійти до Кельна, але в боях, що зав'язалися, Дірк II був убитий, а сам Валеран III потрапив у полон. Тут пробув 3,5 місяці та прийняв умови противників архієпископа. 1267 року погиркався з Жаном I, герцогом Брабанту.
У 1273 році невдовзі після смерті дружини одружився вдруге — з Кунігундою, донькою Оттона III, маркграфа Бранденбургу. 1 жовтня того ж року у Франкфурті-на-Майні брав участь у виборах нового короля Німеччини, підтрмиавши кандидатуру Рудольфа Габсбурга. 1278 року посварився з кельнським архієпископом Зиґфрідом фон Вестербургом за території в Ахені та Юлісі, що належали Вільгельму IV, графу Юліху, що перед тим помер. Архієпископ спробував підпорядкувати ці землі, але у відповідь Валеран III завоював їх і пограбував Кельн. 1279 року відновив дипломатичні та торгові відносини архієпископством. За цим Валеран III і Зиґфрід фон Вестербург уклали союз із Жаном I, герцогом Брабанта.
Помер 1279 року. Влада перейшла до доньки Ірменгарди.
Примітки Редагувати
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
Джерела Редагувати
- Otto Reinhard Redlich: Walram IV. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 40, Duncker & Humblot, Leipzig 1896, S. 775 f.
- M. Yans, " Waleran IV ", Académie royale de Belgique, Biographie nationale, vol. 27, Bruxelles, 1938, p. 59-63.