Жан I д'Авен (фр. Jean I d’Avesnes; 1 травня 1218 — 24 грудня 1257) — граф Ено в 1246—1257 роках.
| Герб | |
| Титул | граф[d] |
|---|---|
| Дата народження | 1 травня 1218 |
| Місце народження | Houffalized |
| Дата смерті | 24 грудня 1257 (39 років) |
| Місце смерті | Валансьєнн |
| Батько | Bouchard IV of Avesnesd |
| Мати | Маргарита II Фландрська |
| Брат/сестра | Jeanne of Dampierred, Вільгельм III де Дамп'єр, Гі де Дамп'єр, Baldwin of Avesnesd і John I of Dampierred |
| У шлюбі з | Adelaide of Hollandd |
| Дитина | Жан II д'Авен, Guy of Avesnesd, Флоріс де Ено, Willem van Avesnesd і Bouchard d'Avesnesd |
| Рід | House of Avesnesd |
| Рід діяльності | політик |
Належав до французького шляхетського роду Авен. Син імперського лицаря і бальї Бушара IV д'Авен та графині Маргарити II Фландрської. Шлюб батьків з ініціативи старшої сестри матері Жанни в 1215 був розірваний Папою Інокентієм III, оскільки Бушар був ще дитиною присвячений служінню богу і був поставлений протодияконом.
1235 року Людовик IX, король Франції, домігся від Маргарити рішення про поділ спадщини, за якою брати Авени отримували дві сьомих, а Дамп'єрри — п'ять сьомих. Але справа ускладнювалася тим, що частина спадщини знаходилася у Франції (графство Фландрія), а частина — в імперії (графство Ено). У 1236 і 1239 роках папою римським Григорієм IX Жана разом з молодшим братом Балдуїном було оголошено незаконними.
У 1244 року після смерті батька і вуйни Жанни, разом з братмо Балдуїном вступив у протистояння зі зведеними братами Вільгельмом і Гвідо де Дамп'єрами за спадкування графств Фландрія та Ено.
1243 року разом з братом був визнаний законним Фрідріх II. У 1246 році напередодні хрестового походу Людовик IX (як визнаний арбітр) і папський легат Ед де Шатор, в якості посередника, домоглися примирення сторін. Жан отримав титул графа Ено, а його суперник Вільгельм — графа Фландрії. При цьому їх мати Маргарита зберігала владу в обох графствах, де була старшою співправителькою. У тому ж році Жан одружився з Аделаїдою, донькою Флоріса IV, графа Голландії. 1247 року разом з братом і тестем завоював Рупельмонд, сплюндрував Ваес і сусідні паги.
1250 року булою папи римського Інокентія IV брати Авени були відновлені в правах. 6 червня 1251 року на турнірі група лицарів вбила Вільгельма II, графа Фландрії. У підготовці та фінансуванні злочину звинуватили Жана I та його брата, після чого війна поновилася знову. 4 липня 1253 року у битві біля Валхерена, Жан I разом зі своїм швагером Флорісом де Воогдом переміг армію Маргарити та Гвідо. Внаслідок цього останній потрапив у полон до Флоріса IV, де пробув до 1256 року.
В свою чергу його мати Маргарита запропонувала графство Ено та посаду регента Фландрії герцогу Карлу I Анжуйському. Той почав готуватися до вторгнення до Ено, встигши захопити Валансьєн й взяти в облогу Монс. Але в 1254 році повернувся з хрестового походу Людовик IX, що наказав братові відмовитися від графства Ено.
24 вересня 1256 року за посередництвом короля Франції замирився з матірю та зведеним братом, уклавши Перронський договір. За ним за Жаном I було остаточно закріплено графство Ено, а за Дамп'єрами - Фландрію. 22 листопада 1257 року Гвідо остаточно відмовився від претензій на Ено, а через місяць, напередодні Різдва, у Валансьєні помер Жан I. Йому спадкував син Жан II.
Примітки ред.
- J. Balteau 1948.
Джерела ред.
- J. Balteau, « Avesnes (Jean Ier d') », dans Dictionnaire de biographie française, Tome IV, Paris, 1948.
- Obreen (1911). Avesnes (Jan van). In: P.C. Molhuysen and P.J. Blok (eds.): Nieuw Nederlandsch Biografisch Woordenboek. Deel 1. Leiden: A.W. Sijthoff. Page 200.
- Walther Kienast: Die deutschen Fürsten im Dienste der Westmächte bis zum Tode Philipps des Schönen von Frankreich. Hrsg.: Instituut voor middeleeuwsche gesch. Duncker & Humblot, Leipzig und München 1931.
- Alphonse Wauters, « Jean d'Avesnes », Académie royale de Belgique, Biographie nationale, vol. 10, Bruxelles, 1889, p. 280-292.