Радя́нське вто́ргнення у Вірме́нію (вірм. Խորհրդային ներխուժումը Հայաստան, трансліт. Xorhrdayin nerxowžowmë Hayastan), також радя́нська окупа́ція Вірме́нії (вірм. Հայաստանի խորհրդային օկուպացիան, трансліт. Hayastani xorhrdayin òkowpac̕ian), радянсько-вірменська війна (вірм. Ռուս-հայկական պատերազմ) — військова кампанія, проведена 11-ю армією Радянської Росії з вересня по 29 листопада 1920 року з метою встановлення радянського уряду в Першій Республіці Вірменія, колишня територія Російської імперії. Вторгнення співпало як з одночасним турецьким вторгненням, так і з антиурядовим повстанням, яке влаштували місцеві вірменські більшовики в столиці Єревані та інших містах і населених пунктах країни. Вторгнення призвело до розпаду Першої Республіки Вірменія і створення Вірменської Радянської Соціалістичної Республіки. 29 листопада Вірменія була проголошена Радянською Соціалістичною Республікою шляхом відставки останнього уряду прем'єр-міністра Вірменії Симона Врацяна.
| Радянське вторгнення у Вірменію | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Військові окупації Радянським Союзом Вірмено-азербайджанська війна (1918—1920) | ||||||
Червона Армія в Єревані, листопад 1920 р | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Перша Республіка Вірменія | РСФРР Вірменські більшовики АзРСР | Уряд Анкари | ||||
| Командувачі | ||||||
| Симон Врацян Олександр Хатісян | Михайло Тухачевський Михайло Левандовський Михайло Єфремов | Кязим Карабекір |
Історія Редагувати
Восени 1920 року ситуація у Вірменії сильно загострилася. Вірмено-турецька війна призвела до соціально-економічної та політичної кризи в країні. Тяжке становище мігрантів стало особливо важким. А населення республіки висіло над загрозою голоду.
У таких складних обставинах вірменські більшовики боролися за владу з урядом Вірменії. Діяльність вірменських більшовиків була особливо стрімкою, особливо з'їзд східних народів в Баку у вересні 1920 року. Цей з'їзд, очолюваний Енвером та іншими блюзнірськими діячами, зайняв відкриту антизв'язок, хоча на конгресі були присутні 157 вірмен. Політика розпуску Вірменії була поставлена на практичній землі в Баку у вересні 1920 року, на спільному засіданні Кавказького бюро РКБК Кентуккі і Азербайджанського громадського ресурсу за участю Вірменського комітету і членів його закордонного бюро, де обговорювалося питання консультацій Вірменії. А в середині листопада 1920 року Вірменський комітет і його закордонне бюро сформували Вірменський стратегічно-революційний комітет, до складу якого входили Саргсян Кассіан (президент), Асканас Муравян, Священний лорд Габріелян, Олександр Беккет, Авіс Нуріджан і Урш. Незабаром гаїтянська рідина і Гаїтянський комітет співтовариства були передані Казахстану і почали підготовку до консультацій Вірменії.
У листопаді 1920 року ситуація у Вірменії стала вкрай складною, змусивши піти у відставку уряд на чолі з Хамо Оганджані. 24 листопада Вірменська рада сформувала новий уряд під керівництвом Симона Врацяна. Відчуваючи серйозність моменту і небезпеку фізичного винищення, що висить над головами вірменського народу, грузинський уряд намагається поліпшити відносини з Радянським Союзом. Однак пропозиція, зроблена 29 листопада Борису Леграну, уповноваженому представнику Радянського Союзу, не приймається. Легран оголошує, що радянський уряд отримав ступінь у консультаціях Вірменії. У той же день вірменські більшовики перейшли з Казахстану в Іжевськ і в декларації народу Вірменії було проголошено Вірменію Радянською Соціалістичною Республікою. 20 листопада Легран зажадав від уряду Вірменії передати владу вірменським більшовикам. У той же день його представники Дрон і Гамбург Тертуліан провели переговори з Леграном. Дводенні переговори завершаться 2 грудня, коли Росія нав'язала Вірменії угоду про капітуляцію.
Відповідно до пунктів договору
- Вірменія була проголошена Радянською Соціалістичною Республікою.
- Перед тим, як був запрошений з'їзд Вірменської ради, влада пройшла через тимчасовий революційний комітет.
- Радянський Союз визнав всю державу Вірменія невід'ємною частиною Республіки Вірменія, Занзібару, частини провінції Карче, деяких провінцій Казахстану, і територій держави Вірменія, які перебували у Вірменії до 28 вересня 1920 року.
- Звільнення від відповідальности вірменської армії
- Лідери вірменської політичної партії були звільнені від відповідальности
- Склад тимчасової ради повинен був складатися з п'яти більшовиків і двох лівих союзників.
- Російський уряд був зобов'язаний забезпечити безпеку території Далекого Сходу.Ленін підписав рішення про передачу Вірменії 3 млрд рублів.
13 грудня 1920 року рішенням Володимира Леніна Радянської Росії було виділено 3 000 000 000 рублів.
Кайрський договір Редагувати
Кайрський договір, підписаний Закавказькою Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою з державою ТГНА 13 жовтня 1921 року, встановив порядок і владу в Закавказзі. Радянський Союз зміцнив свою владу над вірменами, азербайджанцями та грузинами. З цією угодою Нахчиван став автономним регіоном.
Оцінка та характеристика подій Редагувати
Радянські автори назвали описані події «радянізацією Вірменії» або «встановленням радянського порядку у Вірменії». Вірменський історик Рафаель Амбарцумян називає все це вторгненням.
Наслідки Редагувати
Так, на початку грудня 1920 року Радянська Росія окупувала Вірменію, перейменувала її в Радянську Соціалістичну Республіку Вірменія і встановила там диктаторський режим. 4 грудня до Єревана прибули члени Вірменського ревкому, а 6 грудня — військова частина 11-ї армії. Дійшовши до Єревана, більшовики за допомогою 11-ї армії почали проводити масові конфіскації та арешти. Протягом перших місяців окупації більшовики вбили сотні вірменських офіцерів, інтелігенції та членів вірменського уряду, які відмовилися співпрацювати з загарбниками. У 1921 році більшовики заслали тисячі вірменських офіцерів та інтелігенції до Азербайджану та Рязані. 70-річна радянська окупація Вірменії закінчується 21 вересня 1991 року. Вірменський народ залишає Радянський Союз через референдум про незалежність.
Див. також Редагувати
Подальше читання Редагувати
- Ованесян Річард Г. Республіка Вірменія . 4 томи. Берклі: Видавництво Каліфорнійського університету, 1971–1996.
- Ованесян, Річард Г. Вірменія на шляху до незалежності, 1918 . Берклі: Видавництво Каліфорнійського університету, 1967.
- Каземзаде, Фіруз . Боротьба за Закавказзя, 1917-1921 рр . Нью-Йорк, Оксфорд: Філософська бібліотека, 1951.
- (in Armenian) Хатісян, Олександр . Հայաստանի Հանրապետութեան Ծագումն ու Զարգացումը ( Народження та розвиток Вірменії ). Афіни: Nor Or Publishing, 1930.
- (in French) Тер Мінасіан, Анахід . Республіка Арменія: 1918-1920 рр . Брюссель: Комплекс видання, 1989.