Ра́дичів — село в Україні, в Коропському районі Чернігівської області. Розташоване на березі Десни. Населення становить 804 осіб.
| село Радичів | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Коропський район |
| Громада | Понорницька селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1736 |
| Населення | 804 (застарілі дані) |
| Площа | 4,109 км² |
| Густота населення | 195,67 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16215 |
| Телефонний код | +380 4656 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°44′33″ пн. ш. 33°03′54″ сх. д. / 51.74250° пн. ш. 33.06500° сх. д.Координати: 51°44′33″ пн. ш. 33°03′54″ сх. д. / 51.74250° пн. ш. 33.06500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 143 м |
| Водойми | Десна, озеро Хатинь |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16215, Чернігівська обл., Коропський р-н, с. Радичів, вул. Корди, 84 |
| Карта | |
Радичів | |
Радичів | |
| Мапа | |
Географія ред.
Село розташоване на березі річки Десна. В Радичеві, як і у сусідніх Свердловці та Мезині працює пором — платформа на понтонах, яка переправляє місцевих мешканців, корів, коней і трактори на лівий низинний берег Десни — до заплавних луків, до покосів та пасовищ.
За 4,5 км на південний схід знаходиться заплавне озеро Борове.
Історія ред.
На північ від села знаходилося давньоруське місто Радичів, Мізинська стоянка. Також 2 поселення Юхновської культури, поселення перших століть н. е. і сіверянське. Поблизу села — 4 городища і кургани періоду Київської Русі.
Поселення німецьких колоністів в Радичеві ред.
Крім козацької і казенної общин, були поселені в село німці, які в Німеччині були не згодні з релігійною політикою. Це особливий протестантський рух у Німеччині та Австрії — гуттерівське братство (Die Hutterer), засновником якого був Якоб Гуттер.
Німці поселились біля Десни в 1802 році, де зараз вулиця Немещина. Їм держава виділила землю, луки, ліси, щоб вони не пізніше сорока років прийняли підданство. Земля їм була виділена в різних місцях. Частина була за Десною над озером Хотинь[ceb]. Німецька община переїхала в Радичів з Вишеньок — 44 родини. З них 99 чоловіків і 103 жінки. Їхній общинний двір був заснований на землі, що була під церковною управою. Двір мав форму квадрата розміром 150 м. На території двору були майстерні. Їхнє братство займалось рільництвом, розширенням фруктових садів, вирощуванням шовковиці. Вони займались гончарством і продавали багато глазурованого посуду. У німців були ремесла: дубління шкір, слюсарство, столярство, токарне ремесло, кузня, виробництво капелюхів і ткацтво. Вони виробляли тонке лляне полотно, яке не поступалося голландському, і продавали по рублю і 10 копійок за аршин.
Російський уряд з Петербургу надавав їм підтримку, бо був зацікавлений в тому, щоб більше німців оселилося в Російській імперії. Німцям треба було більше землі, але в Радичеві не було більше земель в розпорядженні уряду. В їхньому братстві поступово почалися сварки, а також сталося велике лихо. Улітку 1817 року загорілася німецька кузня і через велику спеку та вітер згоріло більшість будівель німецької общини, а також і церква.
Дерев'яна церква була побудована в 1770 році біля Десни на тій вулиці, де жили німці. Церква простояла 47 років. Німецька кузня знаходилася недалеко від церкви. В той день дув сильний вітер в сторону церкви, і вона загорілася. Люди були на полі і гасити пожежу не вистачило сил. Церква згоріла повністю.
Через цей випадок радичівські общини села були невдоволені тим, що німці були винні у виникненні пожежі. Тому німці погодились допомогти в будівництві нової церкви. Вони наробили цегли, щоб повністю вистачило для побудови храму. Але для його будівництва потрібно було багато коштів. Тому громада вирішила відправити добровольців для збору пожертв серед людей інших сіл. З їх допомогою необхідна сума коштів була зібрана.
Тоді було домовлено з підрядником міста Глухів про будівництво церкви. Той підрядник з допомогою людей із Радичева зробив церкву за договором за 1600 рублів. Для того, щоб можна було уявити величину цієї суми, для порівняння: хата на той час коштувала сто рублів. Церква була зроблена дуже гарна. Всередині вона була розмальована художником в такому стилі, як Володимирський собор у Києві.
У 1818 році в німецькій общині відбувся розкол і 6 родин виїхали.
Німецька колонія мала 775 десятин землі, але лише третина була орною. На кожного німця припадало по 15 десятин і вони вважали, що їм цього недостатньо. Вони звернулися до уряду з бажанням переселитися в інше місце. Уряд дав згоду на переселення до колонії Молочна і виділив їм землі по 65 десятин на родину. Це на річці Молочній, що впадає в Азовське море.
Коли закінчився термін 40 років, німці не стали приймати громадянство, а вирішили виїхати з Радичева. Вони переїхали спочатку в село Венгер (Пруси) на території Бахмацького району, а потім до Херсонської губернії і в інші місця. Частина німців виїхала відразу до Херсонської губернії. Німецька община виїхала з Радичева в 1842 році. На той час у них було 69 родин, які налічували 185 чоловіків і 199 жінок.
Одному радичівцю — Пузирю — вдалося перейняти німецьку майстерність виготовлення красивого посуду. Пузир заснував свою майстерню біля села над Десною і виготовляв художні вироби з глини, розписані і покриті поливою. На ці вироби був великий попит серед довколишнього населення. В Коропському історико-археологічному музеї знаходиться фрагмент кераміки — глечик з урочища «коло Пузира» над Десною, виготовлений Пузирем.
Сучасність ред.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Понорницької селищної громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Цікаві факти ред.
- Село примітно тим, що до середини 19 століття (1849) в ньому жили меноніти — група анабаптистських віруючих, вихідців з Німеччини, Чехії та Швейцарії. До цього вони компактно проживали в селі Вишеньки того ж повіту, після — переїхали в район річки Молочна і на Хортицю.
- В районі Радичева Десна розрізає крейдяну товщу в якій збереглася неймовірна кількість доісторичних закам'янілих молюсків — белемнітів. На картинках вони схожі на кальмарів, а насправді — на зуби величезного хижака. Їх часто називають зубами акули або чортовими пальцями. Тут же розташовані великі пагорби (Радичівські гори), найцікавішим із яких є Пузирева гора (із оглядовим майданчиком Мезинського НПП з якого відкривається фантастичний краєвид).
Туризм ред.
Нинішній Радичів потихеньку (хоч і мляво) перетворюється на осередок туризму. Тут вже створено кілька зелених садиб, а ще кілька заплановано. Є біля Радичева великий рекреаційний об'єкт — сучасний пансіонат «Десна».
Люди ред.
- Пузирі — родина українських майстрів кераміки XIX, початку XX століття.
- Мальцев Юрій Петрович (1966—2016) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Погода в селі Радичеві.
- Газета «Коропщина» З книги «Радичів. Історія з найдавніших часів до сучасності»
- Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 18 липня 2020.
| Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |