Рада народних комісарів РСФРР (рос. Совет народных комиссаров РСФСР, Совнарком РСФСР, СНК РСФСР; Раднарком, Рада народних комісарів РСФРР) — уряд Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки після жовтневого перевороту 1917 року і РСФРР від 1918 до 1946 року. Складався з народних комісарів, аналогів міністрів, що керували народними комісаріатами (наркоматами), аналогами міністерств. Від 1922 року, після створення СРСР, був створений на союзному рівні.
1917.12 — 1918.1 Редагувати
| Наркомат | Комісар |
|---|---|
| Голова | Володимир Ленін |
| внутрішніх справ | Олексій Риков |
| землеробства | Володимир Мілютін |
| праці | Олександр Шляпніков |
| військових і морських справ | Володимир Антонов-Овсієнко |
| Микола Криленко | |
| Павло Дибенко | |
| торгівлі й промисловості | Віктор Ногін |
| освіти | Анатолій Луначарський |
| освіти | Іван Скворцов-Степанов |
| закордонних справ | Лев Троцький |
| юстиції | Георгій Оппоков |
| справ продовольства | Іван Теодорович |
| пошт і телеграфів | Микола Глебов-Авілов |
| національностей | Йосип Сталін |
| залізниць | - |
Історичний перший склад Раднаркому сформувався в умовах жорсткої боротьби за владу. У зв'язку із демаршем виконкому залізничної профспілки Викжель, що не визнав Жовтневої революції, і вимагав формування «однорідного соціалістичного уряду» із представників усіх соціалістичних партій, посада наркома залізниць залишилася незаміщеною. Надалі, у січні 1918 року, більшовикам вдалося внести розкол в залізничну профспілку, сформувавши паралельний Викжелю виконком Викжедор, що складався в основному з більшовиків та лівих есерів. До березня 1918 опір Викжеля був остаточно зломлений, а основні повноваження як Викжеля, так і Викжедора, передані Наркомату шляхів сполучення.
Наркомат у військових і військово-морських справах був сформований, як колегія, у складі Антонова-Овсієнка, Криленка та Дибенка. На квітень 1918 року цей комітет фактично припинив своє існування.
За спогадми першого наркома просвіти А. Луначарского , перший склад Раднаркому був багато в чому випадковий, а обговорення списку супроводжувалося коментарями Леніна: «якщо виявляться непридатними - зуміємо замінити». Як писав перший нарком юстиції, більшовик Г. Ломов-Оппоков, його знання з юстиції включали у себе головним чином детальне знання про царські в'язниці із особливостями режиму: «ми знали - де б'ють, як б'ють, де і як саджають в карцер, але ми не вміли управляти державою».
Примітки Редагувати
Джерела інформації Редагувати
- (укр.) Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) — Київ-Львів, 1996.
- (рос.) Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину [ 16 травня 2013 у Wayback Machine.]. — Харьков: Фолио, 2006.