Рабство в Мавританії було скасовано в 1981 році (Мавританія була останньою країною світу, де воно було досі дозволено), проте фактично продовжує існувати, незважаючи на заперечення з боку влади і спробу держави (знов) заборонити рабство у 2007 році. Нащадки поневолених багато поколінь тому чорних африканців складають касту харатін (харатин[en]), якими володіють араби. Рабство є спадковим: діти рабів належать господарям своїх батьків, і навіть «звільнені» де-юре раби продовжують фактично рабське існування, не маючи можливості розпоряджатися заробленими грошима. Вперше спроба зробити рабство нелегальним була зроблена в 1905 році.
Кількість рабів у країні оцінюється в 600 000 чоловік, що складає 20 % населення (рабами є і діти, і жінки, і чоловіки), що становить найвищий відсоток у світі. Мавританський уряд при цьому заперечує існування рабів, і, хоча володіння рабами незаконне, примус до праці не є забороненим. Типові заняття рабів — робота в полі, догляд за худобою і прислуговування в будинку. Продажем води в країні зазвичай займаються саме раби.
З рабством бореться кілька організацій, включаючи «Аль-хор» (араб. (араб. الحر), «ІнІтак» (араб. (араб. إنعتاق), «SOS-есклав» (фр. (фр. SOS Esclaves) і невелика політична партія «Аксьон пур ле шанжман» (фр. (фр. Action pour le Changement), а уряд США, за повідомленнями президента аболіціоністської організації Free the Slaves Кевина Бейлза[en], навпаки, прагне замовчувати цю проблему. Уряд створив в 1999 році Комісаріат з прав людини, однак не відомо про жоден випадок яких-небудь дій з боку цього органу. Повідомляється про пособництво рабству з боку поліції, а також про ув'язнення активістів недержавних організацій, які займаються питаннями примусової праці і рабовласництва. Уряд заборонив використовувати слово «раб» у ЗМІ. За всю історію держави відповідальність поніс лише один рабовласник. Самі раби, за повідомленням лідера «SOS-ексклав», Абдела Нассера Оулда Етмана, який володів рабами в минулому, вважають свою долю вирішеною ще до народження і скептично ставляться до ідеї визволення.
У листопаді 2009 року в Мавританію прибула особлива місія ООН, яка провела оцінку ситуації з рабством в країні, згодом ці дані були передані Раді з прав людини у серпні 2010 року.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 липня 2017.
- . BBC News. 9 серпня 2007. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 23 травня 2010.
- ↑ Bales, 2005, с. 116.
- Kevin Bales. Disposable People: New Slavery in the Global Economy. ISBN 9780520931701.
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 27 вересня 2007.
- Corrigan, Terence (6 вересня 2007). . The East African Standard. Архів оригіналу за 21 листопада 2010. Процитовано 21 січня 2008.
- Millions 'forced into slavery' [ 10 липня 2011 у Wayback Machine.] BBC News, 27 May 2002
- The Abolition season [ 3 червня 2011 у Wayback Machine.] on BBC World Service
- Akhil Patel, Review [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] of Disposable People: New Slavery in the Global Economy by Kevin Bales, Human Rights Quarterly, Vol. 22, No. 3, August 2000
- «Freedom from Slavery in Mauritania», BBC
- Bales, 2005, с. 94.
- Rodriguez, 2011, с. 86.
- Bales, 2005, с. 97.
- . Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
- . Архів оригіналу за 18 грудня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
- . Архів оригіналу за 11 серпня 2006. Процитовано 11 серпня 2006.
- ANI and Journal Tahalil reported on 2 November 2009
Література ред.
- Bales K. Understanding Global Slavery: A Reader. — University of California Press, 2005. — ISBN 9780520932074.
- Rodriguez J.P. Slavery in the Modern World: A History of Political, Social, and Economic Oppression. — ABC-CLIO, 2011. — ISBN 9781851097838.
Посилання ред.
- Інтерв'ю двох членів організації «Африканська визвольна сила» [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]