? Піта луїзіадська |
|---|
| Біологічна класифікація |
| Erythropitta meeki (Rothschild, 1898) |
| Синоніми |
| Erythropitta erythrogaster meeki |
Посилання |
Піта луїзіадська (Erythropitta meeki) — вид горобцеподібних птахів родини пітових (Pittidae). Раніше вважався підвидом піти червоночеревої (Erythropitta erythrogaster).
Назва ред.
Вид названо на честь англійського натураліста Альберта Стьюарта Міка (1871—1943), який здобув типовий зразок виду.
Поширення ред.
Ендемік Папуа Нової Гвінеї. Поширений лише на острові Россел в архіпелазі Луїзіада. Природним середовищем існування є субтропічні або тропічні вологі низинні ліси. З моменту збору типового зразка в 1898 році жодних наукових записів не було, але острів зберігає значний лісовий покрив. Чотириденні пошуки в 2014 році не дали жодних спостережень, але місцеві жителі вказували, що цей вид живе у первинному лісі на більшій висоті.
Опис ред.
Дрібний птах, завдовжки 16-18 см. Від червоночеревої піти відрізняється більшою довжиною тіла, відсутністю чорно-коричневих бічних смуг на маківці, світло-коричневими (проти світло-блакитного) плечима та темнішим верхом. Крім того, він характеризується широкою, чорною нижньою стрічкою грудей, якої немає у червоночеревої піти. Череп світло-сіро-коричневий. Потилиця світло-червонувато-коричнева. Горло чорно-коричневе. Підборіддя світліше. Вуха вкриті синім кольором. Спина і боки грудей темно-зелені. Низ живота червоний. Широка чорна стрічка на грудях має дрібні червоні кінчики. Поруч з колінним суглобом часто виступає біла пляма.
Спосіб життя ред.
Трапляється поодинці. Активний вдень. Птах проводить більшу частину дня, рухаючись у гущі підліску в пошуках поживи. Живиться дощовими хробаками та равликами, рідше комахами та іншими дрібними безхребетними. Розмноження цих птахів досі не було описано в природі, але вважається, що воно не суттєво відрізняється від інших видів піт.
Примітки ред.
- BirdLife International (2017). Erythropitta meeki. Процитовано 22 травня 2021.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |