Південний або Лангедокський канал (фр. Le Canal du Midi) — канал довжиною 241 км на півдні Франції. Сполучає Тулузу із середземноморським містом Сет (яке було засноване, щоб слугувати східним терміналом каналу). У Тулузі поєднується з Гаронським каналом (Canal de Garonne[fr]), що веде до Біскайської затоки.
| Південний канал | |
|---|---|
| Canal du midi | |
| Країна | Франція |
| Початок | Тулуза |
| Координати | 43°36′39″ пн. ш. 1°25′05″ сх. д. / 43.61111111002777818° пн. ш. 1.418333330027777839° сх. д.Координати: 43°36′39″ пн. ш. 1°25′05″ сх. д. / 43.61111111002777818° пн. ш. 1.418333330027777839° сх. д. |
| Гирло | Середземне море |
| Протяжність | 241 км |
| Споріднені канали | Гаронський канал |
| Південний канал у Вікісховищі |
Даний канал є одним із найстаріших нині діючих в Європі. З 1996 року Південний канал занесено до Світової спадщини ЮНЕСКО.
З історії ред.
Будівництво ред.
Зернова торгівля стала головною причиною будівництва транспортного каналу, яке розпочалося в жовтні 1666 року з дозволу першого міністра Кольбера на основі указу короля Людовіка XIV. Урочисте відкриття відбулося 1681 року. Натхненником і керівником будівництва був французький інженер і підприємець П'єрр-Поль Ріке (1609—1680), за кошти якого було профінансовано третину довжини каналу. Це будівництво стало одним із набільших проектів Кольберового уряду. У той час канал носив назву «Королівський канал у Лангедоці» (фр. le canal royal en Languedoc)
Економічні показники ред.
Канал в наш час ред.
У посушливу пору канал слугує для потреб сільського господарства. Близько 700 іригаційних клапанів встановлено вздовж каналу. Ця одна із головних функцій є причиною підтримки каналу в робочому стані після завершення купецької торгівлі. У 1970-х роках канал зрошував до 40 000 га сільськогосподарських земель.
З кінця ХХ ст. канал головним чином діє як туристичний і рекреаційний маршрут.
Зараз на каналі діє 91 шлюз, який піднімає та опускає судна на 190 м.
Канал у кінематографі ред.
У серії документального серіалу Рональда Топа, який транслювався на телевізійному каналі Дискавері, наочно висвітлюється історія будівництва Південного каналу, а також показується роль короля, Кольбера та Ріке в цьому процесі
Лінки ред.
- Стаття у Великій радянській енциклопедії (1969—1978) (рос.)
- Карти королівського каналу провінції Лангедок (клікабельні), виконані Франсуа Ґаріпюї (1711—1782) (фр.)
- Товариство «Південний канал Лангедоку» (фр.)
- Подорож Південним каналом. Історія каналу та регіонів, які він перетинає (фр.)
- Офіційний сайт південного каналу (фр.)
Примітки ред.
- J.-D. Bergasse, Le Canal du Midi, trois siècles de batellerie et de voyages, p.25.
- D'après les études de Robert Marconis (1981) et Pierre Lacaze (1983).
- Économie du canal. canal-du-midi.org. Процитовано 17 січня 2013..
- René Gast, Le Canal du Midi et les voies navigables de l'Atlantique à la Méditerranée, p. 23.
- № 14 Промышленные открытия. Европейские истории - Король каналов. youtube.com. Процитовано 18 травня 2014..