Пу́блій Корне́лій Малугіне́н Косс (лат. Publius Cornelius Maluginensis Cossus; V—IV століття до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул 393 року до н. е., військовий трибун з консульською владою (консулярний трибун) 395 року до н. е.
| Публій Корнелій Малугінен Косс | |
|---|---|
| лат. Publius Cornelius Cossus | |
| Ім'я при народженні | Publius Cornelius Maluginensis Cossus; |
| Народився | невідомо Стародавній Рим |
| Помер | невідомо невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Місце проживання | Рим |
| Діяльність | політик, військовий і державний діяч |
| Суспільний стан | патрицій |
| Посада | консул |
| Термін | 393 рік до н. е. |
| Рід | Корнелії |
| Батько | Публій Корнелій Косс |
| Мати | невідомо |
| Брати, сестри | Гней Корнелій Косс (військовий трибун з консульською владою 406 року до н. е.) |
Біографія ред.
Походив з патриціанського роду Корнеліїв, його гілки Малугіненів Коссів. Про молоді роки Публія Корнелія відомостей не збереглося. Батьком його був Публій Корнелій Косс, військовий трибун з консульською владою 415 року до н. е.
Трибунська каденція ред.
У 395 році до н. е. його було обрано військовим трибуном з консульською владою разом із Марком Валерієм Лактуціном Максимом, Цезоном Фабієм Амбустом, Публієм Корнелієм Сципіоном, Квінтом Сервілієм Фіденатом і Луцієм Фурієм Медулліном. Війну проти фалісків було доручено двом братам Публіям Корнеліям, які з нею не справилися. Позаяк Марк Валерій разом з колегою Сервілієм Фіденатом успішно діяли проти етруського міста-держави Капена. Після цього Публій Корнелій підтримав сенат, який виступив проти пропозиції народного трибуна Тита Сіцінія пересилити багато жителів Риму до нещодавно захопленого міста Вейї.
Консульський термін ред.
У 393 році до н. е. його було обрано консулом разом з Луцієм Валерієм Потітом. Втім вибори були скасовані внаслідок поганих ворожінь-ауспіцій.
Після цього відомостей про подальшу долю Публія Корнелія Малугінена Косса немає.
Джерела ред.
(лат.)
- Fasti Capitolini, 393 рік до н. е. (лат.)
- Тит Лівій, Ab Urbe Condita, V, 2, 24-25. (лат.)