www.wikidata.uk-ua.nina.az

Псурцев Микола Дем янович Микола Дем янович Псурцев 4 лютого 1900 19000204 місто Київ 9 лютого 1980 місто Москва радянсь

Псурцев Микола Дем'янович

Микола Дем'янович Псурцев (4 лютого 1900(19000204), місто Київ — 9 лютого 1980, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр зв'язку СРСР, генерал-полковник військ зв'язку. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1976 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 4—9-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (3.02.1975).

Псурцев Микола Дем'янович
Народився 4 лютого 1900(1900-02-04)
Київ, Російська імперія
Помер 9 лютого 1980(1980-02-09) (80 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Військова академія зв'язку імені С. М. Будьонного
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Псурцев.

Життєпис Редагувати

Народився 23 січня (4 лютого) 1900 року в родині військового. У 1907 році поступив на навчання до Сергіївської, а потім до Арсенальської школи Києва. Закінчивши шкільне навчання, з вересня 1915 року — учень телеграфіста, телеграфіст станції Понирі Московсько-Курської залізниці, станції Курськ, потім працював в Фатезькій поштово-телеграфній конторі. З 1916 року — чиновник 8-го розряду в Курській привокзальній поштово-телеграфній конторі.

У лавах Червоної армії з 1918 року. Учасник Громадянської війни в Росії. З лютого по грудень 1918 року — червоноармієць загону І. С. Кожевникова на Українському фронті. З грудня 1918 року — телеграфіст штабу 9-ї армії; військовий комісар телеграфу управлінь зв'язку армії.

Член РКП(б) з липня 1919 року.

З липня 1920 по січень 1921 року — військовий комісар управління зв'язку 12-ї армії, відповідав за зв'язок магістралі Київ — Гомель — Орша — Мінськ. З січня 1921 року — військовий комісар відділу Управління зв'язку штабів України та Криму. З червня 1921 року — комісар 6-го полку зв'язку.

З листопада 1921 по 1924 рік навчався в Московській вищій військовій школі зв'язку, яку закінчив з відзнакою.

З липня 1924 року — помічник інспектора Управління зв'язку штабу Сибірського військового округу. З листопада 1927 року по липень 1930 року — командир і комісар 10-го окремого полку зв'язку, розквартированого в місті Костромі.

З липня 1930 по 1934 рік — студент факультету провідного зв'язку Ленінградської військово-технічної академії (електротехнічної академії зв'язку).

З 1934 року — помічник начальника Управління зв'язку Червоної армії, з лютого 1935 року — заступник начальника відділу бойової підготовки Управління зв'язку Червоної армії. З січня 1936 року — начальник вузла зв'язку Народного Комісаріату оборони СРСР. У травні 1937 року призначений начальником Центрального телефонно-телеграфного управління Народного Комісаріату зв'язку СРСР.

З березня 1938 року — уповноважений Народного Комісаріату зв'язку СРСР по Далекосхідному краю. З квітня 1939 року — начальник навчального відділу Військової електротехнічної академії Червоної армії.

Під час радянсько-фінської війни 1939—1940 років — начальник зв'язку Північно-Західного фронту на Карельському перешийку.

З червня 1940 року — заступник начальника Управління зв'язку Червоної армії. Під час німецько-радянської війни служив начальником управління зв'язку Західного напрямку і Західного фронту (липень 1941 — лютий 1944 року), забезпечував зв'язок штабу фронту з військами в оборонних боях у Білорусії, під Смоленськом, в битві під Москвою, в Ржевсько-Вяземській, Спас-Дем'янській та Вітебській операціях. З лютого 1944 року — 1-й заступник начальника Головного управління зв'язку Червоної армії.

У 1945 році брав безпосередню участь у війні з Японією на посаді начальника Управління зв'язку штабу Головнокомандувача радянськими військами на Далекому Сході.

Після війни продовжив службу в армії. З квітня 1946 року — начальник зв'язку Генерального штабу Збройних сил СРСР.

У листопаді 1947 — 30 березня 1948 року — 1-й заступник міністра зв'язку СРСР.

30 березня 1948 — 3 вересня 1975 року — міністр зв'язку СРСР.

З вересня 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 9 лютого 1980 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Військові звання Редагувати

Нагороди Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Псурцев Николай Демьянович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Mikola Dem yanovich Psurcev 4 lyutogo 1900 19000204 misto Kiyiv 9 lyutogo 1980 misto Moskva radyanskij derzhavnij diyach ministr zv yazku SRSR general polkovnik vijsk zv yazku Kandidat u chleni CK KPRS u 1961 1976 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 4 9 go sklikan Geroj Socialistichnoyi Praci 3 02 1975 Psurcev Mikola Dem yanovichNarodivsya 4 lyutogo 1900 1900 02 04 Kiyiv Rosijska imperiya 1 Pomer 9 lyutogo 1980 1980 02 09 80 rokiv Moskva SRSRPohovannya Novodivichij cvintarGromadyanstvo Rosiya SRSRNacionalnist rosiyaninDiyalnist politikAlma mater Vijskova akademiya zv yazku imeni S M BudonnogoUchasnik nimecko radyanska vijnaPosada deputat Verhovnoyi radi SRSR d Vijskove zvannya general polkovnikPartiya KPRSNagorodiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Psurcev Zmist 1 Zhittyepis 2 Vijskovi zvannya 3 Nagorodi 4 Primitki 5 DzherelaZhittyepis RedaguvatiNarodivsya 23 sichnya 4 lyutogo 1900 roku v rodini vijskovogo U 1907 roci postupiv na navchannya do Sergiyivskoyi a potim do Arsenalskoyi shkoli Kiyeva Zakinchivshi shkilne navchannya z veresnya 1915 roku uchen telegrafista telegrafist stanciyi Poniri Moskovsko Kurskoyi zaliznici stanciyi Kursk potim pracyuvav v Fatezkij poshtovo telegrafnij kontori Z 1916 roku chinovnik 8 go rozryadu v Kurskij privokzalnij poshtovo telegrafnij kontori U lavah Chervonoyi armiyi z 1918 roku Uchasnik Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi Z lyutogo po gruden 1918 roku chervonoarmiyec zagonu I S Kozhevnikova na Ukrayinskomu fronti Z grudnya 1918 roku telegrafist shtabu 9 yi armiyi vijskovij komisar telegrafu upravlin zv yazku armiyi Chlen RKP b z lipnya 1919 roku Z lipnya 1920 po sichen 1921 roku vijskovij komisar upravlinnya zv yazku 12 yi armiyi vidpovidav za zv yazok magistrali Kiyiv Gomel Orsha Minsk Z sichnya 1921 roku vijskovij komisar viddilu Upravlinnya zv yazku shtabiv Ukrayini ta Krimu Z chervnya 1921 roku komisar 6 go polku zv yazku Z listopada 1921 po 1924 rik navchavsya v Moskovskij vishij vijskovij shkoli zv yazku yaku zakinchiv z vidznakoyu Z lipnya 1924 roku pomichnik inspektora Upravlinnya zv yazku shtabu Sibirskogo vijskovogo okrugu Z listopada 1927 roku po lipen 1930 roku komandir i komisar 10 go okremogo polku zv yazku rozkvartirovanogo v misti Kostromi Z lipnya 1930 po 1934 rik student fakultetu providnogo zv yazku Leningradskoyi vijskovo tehnichnoyi akademiyi elektrotehnichnoyi akademiyi zv yazku Z 1934 roku pomichnik nachalnika Upravlinnya zv yazku Chervonoyi armiyi z lyutogo 1935 roku zastupnik nachalnika viddilu bojovoyi pidgotovki Upravlinnya zv yazku Chervonoyi armiyi Z sichnya 1936 roku nachalnik vuzla zv yazku Narodnogo Komisariatu oboroni SRSR U travni 1937 roku priznachenij nachalnikom Centralnogo telefonno telegrafnogo upravlinnya Narodnogo Komisariatu zv yazku SRSR Z bereznya 1938 roku upovnovazhenij Narodnogo Komisariatu zv yazku SRSR po Dalekoshidnomu krayu Z kvitnya 1939 roku nachalnik navchalnogo viddilu Vijskovoyi elektrotehnichnoyi akademiyi Chervonoyi armiyi Pid chas radyansko finskoyi vijni 1939 1940 rokiv nachalnik zv yazku Pivnichno Zahidnogo frontu na Karelskomu pereshijku Z chervnya 1940 roku zastupnik nachalnika Upravlinnya zv yazku Chervonoyi armiyi Pid chas nimecko radyanskoyi vijni sluzhiv nachalnikom upravlinnya zv yazku Zahidnogo napryamku i Zahidnogo frontu lipen 1941 lyutij 1944 roku zabezpechuvav zv yazok shtabu frontu z vijskami v oboronnih boyah u Bilorusiyi pid Smolenskom v bitvi pid Moskvoyu v Rzhevsko Vyazemskij Spas Dem yanskij ta Vitebskij operaciyah Z lyutogo 1944 roku 1 j zastupnik nachalnika Golovnogo upravlinnya zv yazku Chervonoyi armiyi U 1945 roci brav bezposerednyu uchast u vijni z Yaponiyeyu na posadi nachalnika Upravlinnya zv yazku shtabu Golovnokomanduvacha radyanskimi vijskami na Dalekomu Shodi Pislya vijni prodovzhiv sluzhbu v armiyi Z kvitnya 1946 roku nachalnik zv yazku Generalnogo shtabu Zbrojnih sil SRSR U listopadi 1947 30 bereznya 1948 roku 1 j zastupnik ministra zv yazku SRSR 30 bereznya 1948 3 veresnya 1975 roku ministr zv yazku SRSR Z veresnya 1975 roku personalnij pensioner soyuznogo znachennya v Moskvi Pomer 9 lyutogo 1980 roku Pohovanij v Moskvi na Novodivochomu cvintari Vijskovi zvannya Redaguvatigeneral major vijsk zv yazku 4 06 1940 general lejtenant vijsk zv yazku 27 07 1942 general polkovnik vijsk zv yazku 20 04 1945 Nagorodi RedaguvatiGeroj Socialistichnoyi Praci 3 02 1975 p yat ordeniv Lenina 21 02 1945 3 02 1960 18 07 1966 3 02 1970 3 02 1975 orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1 02 1980 chotiri ordeni Chervonogo Prapora 21 03 1940 2 01 1942 9 11 1944 24 06 1948 orden Kutuzova I st 8 09 1945 orden Kutuzova II st 28 09 1943 orden Suvorova II st 9 04 1943 licar komandor ordena Britanskoyi Imperiyi Velika Britaniya 1944 medaliPrimitki Redaguvati Psurcev Nikolaj Demyanovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135Dzherela RedaguvatiPsurcev Nikolaj Demyanovich ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Psurcev Mikola Dem 27yanovich amp oldid 38207194