Прилепське королівство

Прилепське королівство Прилепська кралство 1371 – 1395 Прапор Герб Прилепське королівство: історичні кордони на карті Прилепське королівство Столиця Прилеп Форма правління монархія Історичний період Середньовіччя  - Автономія (вихід з Сербського царства) 1371  - Приєднання до Османської імперії 1395 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Прилепське королівство

Прилепське королівство (серб. Прилепско краљевство, мак. Прилепско кралство) — середньовічна держава на території сьогоднішньої Північної Македонії зі столицею у місті Прилеп. Виникла в 1371 році після розпаду Сербського царстваз.

Історія

Правителем Прилепа був знатний сербський воєначальник Вукашин Мрнявчевич, який з 1350 року був жупаном Прилепа. Після смерті царя Стефана Душана в 1355 році Вукашин підтримав царя Стефана Слабого (Уроша), який подарував йому титул деспота. У 1365 році цар Урош проголосив його співправителем і сербським королем.

Вукашин Мрнявчевч загинув в битві проти турків-османів у 1371 році і корону отримав його старший син Марко Мрнявчевч, відомий в історії як Королевич Марко. При Маркові територія королівства стала швидко скорочуватися. Господар Зети Джурадж I Балшич захопив міста Прізрен і Печ. Князь Сербії Лазар Хребелянович захопив Приштину. У 1377 році сербський князь Вук Бранкович підпорядкував Скоп'є, а дворянин албанського походження Андрей Гропа оголосив себе незалежним правителем в Охриді.

Під владою Марко Мрнявчевича залишилося тільки місто Прилеп з прилеглими околицями. Марко Мрнявчевич змушений був визнати себе васалом Османської імперії. 17 травня 1395 року Марко Мрнявчевич воював в складі османської армії проти волохів в битві при Ровіні, де і загинув. Після його смерті королівство було повністю захоплене султаном Баязидом I.

Примітки

1. Ћирковић, 2004.
2. Благојевић, Медаковић, 2000.
3. Благојевић, 1997.
4. Мишић, 2010.
5. Острогорски, 1969.

Література

• Благојевић, Милош (1989). . Београд: Вајат. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Благојевић, Милош (1997). . Београд: Службени лист СРЈ. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Благојевић, Милош (2011). Српска државност у средњем веку. Београд: Српска књижевна задруга. 
• Благојевић, Милош; Медаковић, Дејан (2000). 1. Нови Сад: Огранак САНУ. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Ђорђевић, Иван М. (2008). . Студије српске средњовековне уметности. Београд: Завод за уџбенике. с. 437—446. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Ђурић, Иван (1984). . Београд: Народна књига. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Мишић, Синиша, ред. (2010). . Београд: Завод за уџбенике. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Nicol, Donald M. (1993). (вид. 2. изд.). Cambridge University Press. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Острогорски, Георгије (1965). . Београд: Научно дело. Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Острогорски, Георгије (1969). . Београд: Просвета. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Soulis, George Christos (1984). . Washington: Dumbarton Oaks Library and Collection. Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Ћирковић, Сима (1995). . Београд: Идеа. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Ћирковић, Сима (2004). . Београд: Equilibrium. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 27 вересня 2019. 
• . Београд: Knowledge. 1999. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 27 вересня 2019. 
• Fine, John Van Antwerp Jr. (1994). . Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press. Архів оригіналу за 8 січня 2016. Процитовано 27 вересня 2019.