www.wikidata.uk-ua.nina.az

Оттокар I Пржемисл І Оттокар 1155 15 грудня 1230 король Богемії з 1197 до 1230 року Походив з династії Пржемисловичівчес

Оттокар I

Пржемисл І Оттокар (1155 — 15 грудня 1230) — король Богемії з 1197 до 1230 року. Походив з династії Пржемисловичів

Оттокар I
чеськ. Přemysl Otakar I.
нім. Ottokar I.
Народився 1155
Прага, Чеське князівство
Помер 15 грудня 1230
Прага, Королівство Богемія
Поховання Собор святого Віта
Діяльність монарх
Знання мов чеська
Титул Князь Богеміїd
Посада Король Богемії, Князь Богеміїd і Князь Богеміїd
Рід Пржемисловичі
Батько Владислав II
Мати Юдит Тюринзька
Брати, сестри Richza von Boehmend, Агнеса (дочка Владислава II), Adalbert III of Bohemiad, Владислав III, Бедржих і Svatopluk Vladislavovichd
У шлюбі з Адельгейда Мейсенськаd і Констанція Арпад
Діти Дагмара Богемська, Anne of Bohemia, Duchess of Silesiad, Вацлав I, Агнеса Богемська, Юдіта Пржемислівна, Vladislaus, Margrave of Moraviad, Přemyslid, Margrave of Moraviad, Božislavad, Hedwika a Boemieid, Guglielma de Bohêmed, Vratislavd і Vratislav of Bohemiad

Пржемисл І Оттокар

Життєпис Редагувати

Участь у чварах в імперії Редагувати

Був сином Владислава II, короля Богемії, та Юдіт Тюринзької. В особі Пржемисла Отакара І Богемія здобула талановитого правителя. Мистецтво урядування допомогло йому використати боротьбу за німецький трон після смерті Генріха VI на користь своєї держави та династії. Послаблення королівської влади в Німеччині зміцнило позицію чеського князя серед князів німецьких. Він правив величезною територією, яка переважала за площею будь-яку з держав, що тоді формувалися в Німеччині. Усвідомлюючи, що його країна є частиною імперії, він прагнув, як і інші великі князі, скористатися з обставин, що склалися по смерті Генріха. До того ж, Пржемисл мав в особі свого брата Владислава III поплічника-однодумця, котрий не тільки відмовився на його користь від богемського престолу, а й як маркграф Моравії продовжував віддано підтримувати всі дії амбітного Пржемисла.

Останній використав своє право одного з курфюрстів — імператорових підчаших — брати участь у виборах нового імператора і доручив своєму братові Адальберту, архієпископу Зальцбурзькому, голосувати за Філіпа Швабського. Пізніше Пржемисл був особисто присутнім на церемонії коронування в Майнці (1198) й урочисто пообіцяв свою допомогу Філіпові проти його суперника Оттона за умови надання династії Пржемисловичів королівського титулу від імені імператора та його наступників. Більше того, він отримав підтвердження кордонів свого королівства, включаючи Моравію, та право інвеститури єпископів. Це було великим успіхом, особливо якщо згадати втручання Фрідріха І Барбаросси та Генріха VI у богемські справи, втручання, які загрожували розпадом Богемського князівства на декілька окремих земель, безпосередньо підлеглих німецькому королю та римському імператорові.

Проте Пржемисл пам'ятав про претензії папства в імперії. І коли Інокентій III, повагавшись, став на бік Філіпового супротивника Оттона IV, він зрозумів, що йому буде нелегко отримати папське підтвердження привілеїв, наданих Філіпом Швабським, тим більше що курія легко могла знайти привід для втручання у богемські справи. Хоч Пржемисл мав кількох дітей від своєї дружини Адлети з відомого роду Веттінів Мейссенських, він переніс свої почуття на Констанцу, сестру угорського короля Еммеріха, і домігся від єпископа Празького скасування свого шлюбу на підставі забороненої спорідненості. Зневажена дружина апелювала до Римської курії проти ухвали богемського єпископа. Інцидент міг перерости в таку саму трагедію, як у справі Філіпа II Французького, з яким Інокентій III повівся немилосердно. Але усвідомлення важливості Богемії для імперії та для наслідків боротьби за імператорський трон примусило папу поставитися до чеського короля дещо інакше. Він запросив його приєднатися до партії Оттона й отримати свій королівський титул від того, хто насправді мав імператорське достоїнство та ще й користувався підтримкою папи. Незважаючи на приховану погрозу, що супроводжувала це запрошення, Пржемисл зволікав і перейшов на бік Оттона IV тільки тоді, коли шанси останнього поліпшилися. Папа підтвердив привілеї, надані Пржемислу Оттоном IV, але не бажав задовольнити його прохання створити в Празі архієпископську кафедру. Короля спонукали до цього попередній досвід стосунків Пржемисловичів з празькими єпископами та перспектива постійного втручання імператорів у ці справи, доки Празька єпископія підлягатиме архієпископії Майнцькій. Вважаючи ці бажання надмірними, папа дозволив йому принаймні здійснити канонізацію (1204) св. Прокопія, настоятеля Сазавського монастиря, що був останнім прихистком слов'янської літургії в Богемії.

Однак у конфлікті, що стався по Пржемисловім відступництві, Філіп отримав перевагу і навіть погрожував поставити іншого кандидата на богемський трон. Коли Пржемисл повернувся до партії Філіпа, той полишив свого кандидата, і два суверени скріпили свої дружні стосунки урочистою обіцянкою одружити своїх неповнолітніх дітей. Невдоволений папа даремно намагався повернути чеха знову на бік свого кандидата на імператорський престол. Навіть тоді, коли Філіпа було вбито (1208), Пржемисл, попри тиск з боку папи, продовжував дотримуватися своєї династичної традиції відданості Гогенштауфенам. Але Оттон був відлучений папою від церкви за спробу захопити Сицилію у 1211 році, а Пржемисл позбувся загрози, котру курія використовувала проти нього, оскільки зневажена ним дружина померла. Водночас того ж року Пржемислу I Отакару вдалося зробити єпископом Празьким прихильну до нього людину — Андрія Гуттенштейна.

Пржемисл виявився першим з князів, хто покинув Оттона і присягнув на вірність Фрідріху II Гогенштауфену, новому кандидатові папи. Пржемислова спритність обернула цілу справу на користь Фрідріха. Молодий імператор визнав ці заслуги, підтвердивши 26 вересня 1212 року «в шляхетному місті Базелі» всі привілеї, надані чеському королю Філіппом, і звільнивши його та його нащадків від присутності на рейхстагах, за винятком тих, що проводилися поблизу Богемії — у Бамберзі, Нюрнберзі та Мерзебурзі. Королі Богемії також мали виставляти триста лицарів на коронацію імператора в Італії або сплачувати замість цього триста марок сріблом. Ця булла, скріплена золотою печаткою Сицилійського королівства, стала найціннішим документом у королівських архівах Богемії. Вона започаткувала нову добу богемської історії.

Щоб відвернути останню можливу загрозу для спадкової передачі своєї влади, Пржемисл представив знаті свого сина Вацлава для обрання своїм наступником. Це обрання підлягало затвердженню імператором, яке Пржемисл згодом і отримав. Таким чином, право первородства нарешті міцно утвердилося в домі Пржемисловичів, поклавши край безупинній боротьбі за наступництво, що була властива богемській історії. Постійні конфлікти провокувалися старим порядком успадкування престолу найстаршим представником роду. Завдяки дипломатичному хисту Пржемисла, королівство знову стало єдиним цілим, Моравія злилася з Богемією, а титул маркграфа втратив попереднє лиховісне значення. Це стало початком небувалого піднесення й розквіту Богемії.

Зміцнення статусу Богемії Редагувати

Престиж Богемії швидко зростав як в імперії, так і в усій середньовічній Європі. Першим великим успіхом Пржемисла стали заручини його восьмирічної дочки Анежки з чотирнадцятирічним королем Генріхом, сином і спадкоємцем Фрідріха II (1219). Утім заручини Анежки започаткували складний ланцюг подій, що вплинули не лише на міжнародні відносини Богемії, а й на політичну та релігійну ситуацію в Європі. Шлюбна угода між чеським королем та імператором суперечила поглядам архієпископа Кельнського Енгельберта, котрий de facto правив Німеччиною від імені молодого короля. Попри те що інтереси Фрідріха II нагально потребували дружніх відносин із Францією задля підтримки Римської курії, Енгельберт, спонукуваний, поза сумнівом, традиційними заздрощами кельнських архієпископів до своїх сусідів, готувався відновити дружні стосунки Німеччини з суперницею Франції Англією. Він схилив до свого плану австрійського герцога Леопольда Бабенберга, запропонувавши шлюб англійського короля Генріха III з дочкою герцога Маргаритою. Водночас він планував союз між молодим німецьким королем та наймолодшою сестрою Генріха III Ізабеллою. Енгельберт гадав, що перехитрив Пржемисла, намовивши молодого короля Генріха розірвати заручини з чеською князівною. Проте обох, чеського короля та архієпископа, переграв герцог австрійський, який побоювався ускладнень з імператором у разі союзу між Бабенбергами та Плантагенетами. Він забезпечив руку сина Фрідріха II своїй власній дочці Маргариті (1225).

Між Богемією та Австрією спалахнула війна (1226). Тим часом Пржемисл, який не мав упереджень проти переговорів з Плантагенетами, не відхилив шлюбної пропозиції, зробленої в Празі Генріхом III Англійським його дочці. Але він був занадто занепокоєний можливим конфліктом з імператором, аби бути готовим довести справу з англійським королем до кінця. Війна з Австрією, однак, мало чим задовольнила чехів. Усе, чого Пржемисл Отакар І спромігся досягти, то це не дати австрійському герцогові увійти до складу регентства після вбивства Енгельберта, а також здобути для свого союзника Людовіка Баварського місце серед радників Генріха.

Переговори між Лондоном і Прагою продовжилися навіть після цього інциденту, але без якихось відчутних результатів. У той час як наступник Енгельберта в Кельні разом з герцогом Баварським готували союз між Англією та імперією, Фрідріх II накликав на себе відлучення від церкви за неодноразове зволікання з обіцяним хрестовим походом. Папа Григорій IX, шукаючи йому заміну на німецькому троні, знайшов її — судячи з усього, за допомогою англійців — в особі Оттона Брауншвейзького, племінника колишнього імператора Оттона IV. Давня ворожнеча між гібелінами та гвельфами загрожувала знову спалахнути на німецькій землі. Людовік Баварський втрутився у справу, намагаючись прихилити Пржемисла на свій бік, але чеський король волів зберігати вірність Фрідріхові II.

Таким чином, плани курії знову було зірвано відданістю чехів імператорові та традиційною прихильністю Пржемисловичів до Гогенштауфенів. Оттон Брауншвейзький зняв свою кандидатуру, Людовік Баварський підкорився імператору-королю, перемовини між королем Англії Генріхом III та Пржемислом Отакаром І провалилися. Принцеса Анежка втратила другого претендента на свою руку.

Родина Редагувати

1. Дружина — Аделгейда (1160—1211), донька Оттона II Веттіна, марграфа Мейсенського

Діти:

  • Вратислав (1181—1225)
  • Дагмар (1186—1213), дружина Вальдемара II, короля Данії

2. Дружина — Констанца (1181—1240), донька Бели III Арпада, короля Угорщини

Діти:

  • Ганна (1204—1265), дружина Генріха II, герцога Вроцлавського
  • Вацлав (1205—1253)
  • Владислав (1207—1227)
  • Пшемисл (1209—1239)
  • Вільгельміна (1210—1281)

Примітки Редагувати

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #11949129X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
    d:Track:Q60909659d:Track:Q1127581
  3. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
    d:Track:Q18696256d:Track:Q2664168
  4. https://www.stoplusjednicka.cz/rec-ceskych-kralu-byli-cesti-kralove-opravdu-cesi-jakym-jazykem-mluvili
  5. ↑ Kindred Britain
    d:Track:Q75653886
  6. ↑ Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

Джерела Редагувати

  • ŽEMLIČKA, Josef. Přemyslovci. Jak žili, vládli, umírali. Praha: Nakladatelství Lidové noviny, 2005. 497 s. ISBN 80-7106-759-8. (чес.)
  • Loserth: Premysl Otakar I. // Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 24, Duncker & Humblot, Leipzig 1887, S. 764—768. (нім.)
Попередник
Владислав II 		Князь Богемії
1192-1193 		Наступник
Генріх Бржетислав
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Przhemisl I Ottokar 1155 15 grudnya 1230 korol Bogemiyi z 1197 do 1230 roku Pohodiv z dinastiyi PrzhemislovichivOttokar Ichesk Premysl Otakar I nim Ottokar I Narodivsya 1155 1 2 3 Praga Cheske knyazivstvoPomer 15 grudnya 1230 Praga Korolivstvo BogemiyaPohovannya Sobor svyatogo VitaDiyalnist monarhZnannya mov cheska 4 Titul Knyaz BogemiyidPosada Korol Bogemiyi Knyaz Bogemiyid i Knyaz BogemiyidRid PrzhemislovichiBatko Vladislav IIMati Yudit TyurinzkaBrati sestri Richza von Boehmend Agnesa dochka Vladislava II Adalbert III of Bohemiad Vladislav III Bedrzhih i Svatopluk VladislavovichdU shlyubi z Adelgejda Mejsenskad i Konstanciya Arpad 5 Diti Dagmara Bogemska Anne of Bohemia Duchess of Silesiad Vaclav I 5 Agnesa Bogemska Yudita Przhemislivna Vladislaus Margrave of Moraviad Premyslid Margrave of Moraviad Bozislavad 6 Hedwika a Boemieid Guglielma de Bohemed Vratislavd 6 i Vratislav of Bohemiad Mediafajli u VikishovishiPrzhemisl I Ottokar Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Uchast u chvarah v imperiyi 1 2 Zmicnennya statusu Bogemiyi 2 Rodina 3 Primitki 4 DzherelaZhittyepis RedaguvatiUchast u chvarah v imperiyi Redaguvati Buv sinom Vladislava II korolya Bogemiyi ta Yudit Tyurinzkoyi V osobi Przhemisla Otakara I Bogemiya zdobula talanovitogo pravitelya Mistectvo uryaduvannya dopomoglo jomu vikoristati borotbu za nimeckij tron pislya smerti Genriha VI na korist svoyeyi derzhavi ta dinastiyi Poslablennya korolivskoyi vladi v Nimechchini zmicnilo poziciyu cheskogo knyazya sered knyaziv nimeckih Vin praviv velicheznoyu teritoriyeyu yaka perevazhala za plosheyu bud yaku z derzhav sho todi formuvalisya v Nimechchini Usvidomlyuyuchi sho jogo krayina ye chastinoyu imperiyi vin pragnuv yak i inshi veliki knyazi skoristatisya z obstavin sho sklalisya po smerti Genriha Do togo zh Przhemisl mav v osobi svogo brata Vladislava III poplichnika odnodumcya kotrij ne tilki vidmovivsya na jogo korist vid bogemskogo prestolu a j yak markgraf Moraviyi prodovzhuvav viddano pidtrimuvati vsi diyi ambitnogo Przhemisla Ostannij vikoristav svoye pravo odnogo z kurfyurstiv imperatorovih pidchashih brati uchast u viborah novogo imperatora i doruchiv svoyemu bratovi Adalbertu arhiyepiskopu Zalcburzkomu golosuvati za Filipa Shvabskogo Piznishe Przhemisl buv osobisto prisutnim na ceremoniyi koronuvannya v Majnci 1198 j urochisto poobicyav svoyu dopomogu Filipovi proti jogo supernika Ottona za umovi nadannya dinastiyi Przhemislovichiv korolivskogo titulu vid imeni imperatora ta jogo nastupnikiv Bilshe togo vin otrimav pidtverdzhennya kordoniv svogo korolivstva vklyuchayuchi Moraviyu ta pravo investituri yepiskopiv Ce bulo velikim uspihom osoblivo yaksho zgadati vtruchannya Fridriha I Barbarossi ta Genriha VI u bogemski spravi vtruchannya yaki zagrozhuvali rozpadom Bogemskogo knyazivstva na dekilka okremih zemel bezposeredno pidleglih nimeckomu korolyu ta rimskomu imperatorovi Prote Przhemisl pam yatav pro pretenziyi papstva v imperiyi I koli Inokentij III povagavshis stav na bik Filipovogo suprotivnika Ottona IV vin zrozumiv sho jomu bude nelegko otrimati papske pidtverdzhennya privileyiv nadanih Filipom Shvabskim tim bilshe sho kuriya legko mogla znajti privid dlya vtruchannya u bogemski spravi Hoch Przhemisl mav kilkoh ditej vid svoyeyi druzhini Adleti z vidomogo rodu Vettiniv Mejssenskih vin perenis svoyi pochuttya na Konstancu sestru ugorskogo korolya Emmeriha i domigsya vid yepiskopa Prazkogo skasuvannya svogo shlyubu na pidstavi zaboronenoyi sporidnenosti Znevazhena druzhina apelyuvala do Rimskoyi kuriyi proti uhvali bogemskogo yepiskopa Incident mig pererosti v taku samu tragediyu yak u spravi Filipa II Francuzkogo z yakim Inokentij III povivsya nemiloserdno Ale usvidomlennya vazhlivosti Bogemiyi dlya imperiyi ta dlya naslidkiv borotbi za imperatorskij tron primusilo papu postavitisya do cheskogo korolya desho inakshe Vin zaprosiv jogo priyednatisya do partiyi Ottona j otrimati svij korolivskij titul vid togo hto naspravdi mav imperatorske dostoyinstvo ta she j koristuvavsya pidtrimkoyu papi Nezvazhayuchi na prihovanu pogrozu sho suprovodzhuvala ce zaproshennya Przhemisl zvolikav i perejshov na bik Ottona IV tilki todi koli shansi ostannogo polipshilisya Papa pidtverdiv privileyi nadani Przhemislu Ottonom IV ale ne bazhav zadovolniti jogo prohannya stvoriti v Prazi arhiyepiskopsku kafedru Korolya sponukali do cogo poperednij dosvid stosunkiv Przhemislovichiv z prazkimi yepiskopami ta perspektiva postijnogo vtruchannya imperatoriv u ci spravi doki Prazka yepiskopiya pidlyagatime arhiyepiskopiyi Majnckij Vvazhayuchi ci bazhannya nadmirnimi papa dozvoliv jomu prinajmni zdijsniti kanonizaciyu 1204 sv Prokopiya nastoyatelya Sazavskogo monastirya sho buv ostannim prihistkom slov yanskoyi liturgiyi v Bogemiyi Odnak u konflikti sho stavsya po Przhemislovim vidstupnictvi Filip otrimav perevagu i navit pogrozhuvav postaviti inshogo kandidata na bogemskij tron Koli Przhemisl povernuvsya do partiyi Filipa toj polishiv svogo kandidata i dva suvereni skripili svoyi druzhni stosunki urochistoyu obicyankoyu odruzhiti svoyih nepovnolitnih ditej Nevdovolenij papa daremno namagavsya povernuti cheha znovu na bik svogo kandidata na imperatorskij prestol Navit todi koli Filipa bulo vbito 1208 Przhemisl popri tisk z boku papi prodovzhuvav dotrimuvatisya svoyeyi dinastichnoyi tradiciyi viddanosti Gogenshtaufenam Ale Otton buv vidluchenij papoyu vid cerkvi za sprobu zahopiti Siciliyu u 1211 roci a Przhemisl pozbuvsya zagrozi kotru kuriya vikoristovuvala proti nogo oskilki znevazhena nim druzhina pomerla Vodnochas togo zh roku Przhemislu I Otakaru vdalosya zrobiti yepiskopom Prazkim prihilnu do nogo lyudinu Andriya Guttenshtejna Przhemisl viyavivsya pershim z knyaziv hto pokinuv Ottona i prisyagnuv na virnist Fridrihu II Gogenshtaufenu novomu kandidatovi papi Przhemislova spritnist obernula cilu spravu na korist Fridriha Molodij imperator viznav ci zaslugi pidtverdivshi 26 veresnya 1212 roku v shlyahetnomu misti Bazeli vsi privileyi nadani cheskomu korolyu Filippom i zvilnivshi jogo ta jogo nashadkiv vid prisutnosti na rejhstagah za vinyatkom tih sho provodilisya poblizu Bogemiyi u Bamberzi Nyurnberzi ta Merzeburzi Koroli Bogemiyi takozh mali vistavlyati trista licariv na koronaciyu imperatora v Italiyi abo splachuvati zamist cogo trista marok sriblom Cya bulla skriplena zolotoyu pechatkoyu Sicilijskogo korolivstva stala najcinnishim dokumentom u korolivskih arhivah Bogemiyi Vona zapochatkuvala novu dobu bogemskoyi istoriyi Shob vidvernuti ostannyu mozhlivu zagrozu dlya spadkovoyi peredachi svoyeyi vladi Przhemisl predstaviv znati svogo sina Vaclava dlya obrannya svoyim nastupnikom Ce obrannya pidlyagalo zatverdzhennyu imperatorom yake Przhemisl zgodom i otrimav Takim chinom pravo pervorodstva nareshti micno utverdilosya v domi Przhemislovichiv poklavshi kraj bezupinnij borotbi za nastupnictvo sho bula vlastiva bogemskij istoriyi Postijni konflikti provokuvalisya starim poryadkom uspadkuvannya prestolu najstarshim predstavnikom rodu Zavdyaki diplomatichnomu histu Przhemisla korolivstvo znovu stalo yedinim cilim Moraviya zlilasya z Bogemiyeyu a titul markgrafa vtrativ poperednye lihovisne znachennya Ce stalo pochatkom nebuvalogo pidnesennya j rozkvitu Bogemiyi Zmicnennya statusu Bogemiyi Redaguvati Prestizh Bogemiyi shvidko zrostav yak v imperiyi tak i v usij serednovichnij Yevropi Pershim velikim uspihom Przhemisla stali zaruchini jogo vosmirichnoyi dochki Anezhki z chotirnadcyatirichnim korolem Genrihom sinom i spadkoyemcem Fridriha II 1219 Utim zaruchini Anezhki zapochatkuvali skladnij lancyug podij sho vplinuli ne lishe na mizhnarodni vidnosini Bogemiyi a j na politichnu ta religijnu situaciyu v Yevropi Shlyubna ugoda mizh cheskim korolem ta imperatorom superechila poglyadam arhiyepiskopa Kelnskogo Engelberta kotrij de facto praviv Nimechchinoyu vid imeni molodogo korolya Popri te sho interesi Fridriha II nagalno potrebuvali druzhnih vidnosin iz Franciyeyu zadlya pidtrimki Rimskoyi kuriyi Engelbert sponukuvanij poza sumnivom tradicijnimi zazdroshami kelnskih arhiyepiskopiv do svoyih susidiv gotuvavsya vidnoviti druzhni stosunki Nimechchini z superniceyu Franciyi Angliyeyu Vin shiliv do svogo planu avstrijskogo gercoga Leopolda Babenberga zaproponuvavshi shlyub anglijskogo korolya Genriha III z dochkoyu gercoga Margaritoyu Vodnochas vin planuvav soyuz mizh molodim nimeckim korolem ta najmolodshoyu sestroyu Genriha III Izabelloyu Engelbert gadav sho perehitriv Przhemisla namovivshi molodogo korolya Genriha rozirvati zaruchini z cheskoyu knyazivnoyu Prote oboh cheskogo korolya ta arhiyepiskopa peregrav gercog avstrijskij yakij poboyuvavsya uskladnen z imperatorom u razi soyuzu mizh Babenbergami ta Plantagenetami Vin zabezpechiv ruku sina Fridriha II svoyij vlasnij dochci Margariti 1225 Mizh Bogemiyeyu ta Avstriyeyu spalahnula vijna 1226 Tim chasom Przhemisl yakij ne mav uperedzhen proti peregovoriv z Plantagenetami ne vidhiliv shlyubnoyi propoziciyi zroblenoyi v Prazi Genrihom III Anglijskim jogo dochci Ale vin buv zanadto zanepokoyenij mozhlivim konfliktom z imperatorom abi buti gotovim dovesti spravu z anglijskim korolem do kincya Vijna z Avstriyeyu odnak malo chim zadovolnila chehiv Use chogo Przhemisl Otakar I spromigsya dosyagti to ce ne dati avstrijskomu gercogovi uvijti do skladu regentstva pislya vbivstva Engelberta a takozh zdobuti dlya svogo soyuznika Lyudovika Bavarskogo misce sered radnikiv Genriha Peregovori mizh Londonom i Pragoyu prodovzhilisya navit pislya cogo incidentu ale bez yakihos vidchutnih rezultativ U toj chas yak nastupnik Engelberta v Kelni razom z gercogom Bavarskim gotuvali soyuz mizh Angliyeyu ta imperiyeyu Fridrih II naklikav na sebe vidluchennya vid cerkvi za neodnorazove zvolikannya z obicyanim hrestovim pohodom Papa Grigorij IX shukayuchi jomu zaminu na nimeckomu troni znajshov yiyi sudyachi z usogo za dopomogoyu anglijciv v osobi Ottona Braunshvejzkogo pleminnika kolishnogo imperatora Ottona IV Davnya vorozhnecha mizh gibelinami ta gvelfami zagrozhuvala znovu spalahnuti na nimeckij zemli Lyudovik Bavarskij vtrutivsya u spravu namagayuchis prihiliti Przhemisla na svij bik ale cheskij korol voliv zberigati virnist Fridrihovi II Takim chinom plani kuriyi znovu bulo zirvano viddanistyu chehiv imperatorovi ta tradicijnoyu prihilnistyu Przhemislovichiv do Gogenshtaufeniv Otton Braunshvejzkij znyav svoyu kandidaturu Lyudovik Bavarskij pidkorivsya imperatoru korolyu peremovini mizh korolem Angliyi Genrihom III ta Przhemislom Otakarom I provalilisya Princesa Anezhka vtratila drugogo pretendenta na svoyu ruku Rodina Redaguvati1 Druzhina Adelgejda 1160 1211 donka Ottona II Vettina margrafa MejsenskogoDiti Vratislav 1181 1225 Dagmar 1186 1213 druzhina Valdemara II korolya Daniyi2 Druzhina Konstanca 1181 1240 donka Beli III Arpada korolya UgorshiniDiti Ganna 1204 1265 druzhina Genriha II gercoga Vroclavskogo Vaclav 1205 1253 Vladislav 1207 1227 Pshemisl 1209 1239 Vilgelmina 1210 1281 Primitki Redaguvati Deutsche Nationalbibliothek Record 11949129X Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 tezaurus CERL Consortium of European Research Libraries d Track Q60909659d Track Q1127581 Gran Enciclopedia Catalana Grup Enciclopedia 1968 d Track Q18696256d Track Q2664168 https www stoplusjednicka cz rec ceskych kralu byli cesti kralove opravdu cesi jakym jazykem mluvili a b Kindred Britain d Track Q75653886 a b Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824Dzherela RedaguvatiZEMLICKA Josef Premyslovci Jak zili vladli umirali Praha Nakladatelstvi Lidove noviny 2005 497 s ISBN 80 7106 759 8 ches Loserth Premysl Otakar I Allgemeine Deutsche Biographie ADB Band 24 Duncker amp Humblot Leipzig 1887 S 764 768 nim PoperednikVladislav II nbsp Knyaz Bogemiyi1192 1193 nbsp NastupnikGenrih BrzhetislavPoperednikVladislav II nbsp Korol Bogemiyi1198 1230 nbsp NastupnikVaclav I Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ottokar I amp oldid 40619517