Владислав III Індржих (*Vladislav III бл. 1160 —12 серпня 1222) — князь Богемії у 1197 та маркграф Моравії у 1192 та 1197—1222 роках.
| Владислав III | |
|---|---|
| чеськ. Vladislav Jindřich нім. Vladislav Heinrich | |
| | |
| Народився | бл. 1160 Прага |
| Помер | 12 серпня 1222 Зноймо |
| Поховання | Велеград |
| Національність | чех |
| Діяльність | політик |
| Титул | князь |
| Посада | Князь Богеміїd |
| Термін | 1197 роки |
| Попередник | Бржетіслав III |
| Наступник | Пржемисл Отакар I |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Пржемисловичі |
| Батько | Владислав II |
| Мати | Юдіт Людовінг |
| Брати, сестри | Агнеса (дочка Владислава II), Richza von Boehmend, Adalbert III of Bohemiad, Пржемисл I Оттокар, Бедржих і Svatopluk Vladislavovichd |
| У шлюбі з | Гейльвіда |
|
Біографія Редагувати
Походив з династії Пржемисловичів. Молодший син богемського князя і короля Владислав I та Юдіт Людовінг з Тюрінгії. Народився близько 1160 року. Вперше згадується у 1187 році як одерживач привілеїв. 1191 року підтримував брата Пржемисла у бортьбі за князівську владу проти князя Вацлава II.
Після того як його брата Пржемисл Отакар у 1192 році домігся князівської корони, імператор затвердив Владислава маркграфом Моравії, Брненським і Зноємським князем при згоді імператора Геріха VI. Після зміщення Пржемисла у 1193 році новий князь Бржетіслав III викликав Владислава до Праги, де помістив спочатку під нагляд, а потім ув'язнив.
Коли в 1197 році Бржетіслав III тяжко захворів, знать стали обмірковувати обрання нового князя. Побоюючись, що Пржемисл Отакар буде мстити їм за зраду в 1192 році, вони звільнили із в'язниці Владислава і обрали його князем 22 червня. Дізнавшись про це, Пржемисл, який перебував за кордоном, зібрав військо і поспішив до Чехії, сподіваючись зайняти престол. Владислав 6 грудня виступив йому на зустріч, але, незважаючи на вмовляння деяких магнатів, відмовився проливати кров і поступився владою Пржемислу. Владислав знову отримав під управління Моравію з титулом маркграфа.
У Моравії Владиславу III довелося боротися з місцевими князями в Брно і Оломоуці. До 1213 року він об'єднав під своєю владою всю Моравію, перемігши князя Спитігнева III Брненського. Владислав заснував в Моравії багато нових міст і заклав цистерціанський монастир в Велеграді 1205 року. «Золота Сицилійська булла» 1212 роки зробила Моравію спадковим імперським леном. Водночас Владислав III отримав невеличний льон в Саксонії. Підтримував заснування оборобки золота. 1213 року заснував місто Унічов.
У 1216 році Владислав визнав право небіжа Вацлава на спадкування чеського трону по праву первородства. Владислав помер 12 серпня 1222 року, не залишивши потомства. Новим маркграфом Моравії став Вацлав.
Родина Редагувати
Дружина — Гейльвіда (походження невідоме, ймовірно з володарів австрійського міста Трнава)
Джерела Редагувати
- Martin Wihoda, Der dornige Weg zur «Goldenen Bulle» von 1212 für Markgraf Vladislav Heinrich von Mähren, Wien-Köln-Weimar, Böhlau Verlag, 2005, ISBN 3-205-77271-7
- ŽEMLIČKA, Josef. Čechy v době knížecí 1034—1198. Praha: Nakladatelství Lidové noviny, 2007. 712 s. ISBN 978-80-7106-905-8.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владислав III (князь Чехії) |