Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа (скорочена назва: Преображенська церква) у Львові, Україна. Розміщена в Середмісті — центральній частині міста Львова, за адресою: вул. Краківська № 21, у Галицькому районі міста.
| Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа | |
|---|---|
| Преображенська церква. Вид з рогу вулиць Лесі Українки та Краківської | |
| 49°50′36″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8436000° пн. ш. 24.0293417° сх. д.Координати: 49°50′36″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8436000° пн. ш. 24.0293417° сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування | Україна, Львів |
| Архітектор | Сильвестр Гавришкевич |
| Початок будівництва | 1878 |
| Кінець будівництва | 1898 |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | необароко |
| Належність | УГКЦ |
| Адреса | вул. Краківська, 21 |
| Епонім | Преображення Господнє |
| Преображенська церква (Львів) (Львів) | |
| Преображенська церква у Вікісховищі |
Передісторія Редагувати
Церква Преображення Господнього постала на місці церкви Пресвятої Трійці отців Тринітаріїв, котрі прибули з Іспанії і заклали свій монастир у 1703 році біля Краківської брами. У 1783 році монастир закрили, а його будівлі призначили спочатку для судових установ. За розпорядженням цісаря Йосифа ІІ в колишньому монастирі відкрили університет: у приміщенні храму влаштували бібліотеку та актову залу, у якому 16 листопада 1784 року відбулася урочиста інавгурація університету.
2 листопада 1848 року під час революційних подій університетські будівлі були зруйновані артилерійським вогнем та пожежею, університет перебрався на вул. Святого Миколая (тепер Грушевського), а зруйновані будівлі цісар Франц Йосиф І подарував своїм вірним русинам, котрі збудували тут у 1851—1864 роках Народний дім, який, на думку Головної Руської ради, мав стати репрезентаційним та культурним осередком галицьких українців.
Спорудження нового храму Редагувати
На основі збережених мурів колишнього храму тринітаріїв почалось спорудження другої (після Успенської) греко-католицької церкви для львівського середмістя. У 1850 році архітектор Антон Фрех виготовив перший проєкт майбутньої церкви, який так і не дочекався реалізації: тут тимчасово влаштовано склад декорацій для театру Скарбека (тепер театр ім. М. Заньковецької).
Змінилась архітектурна мода і 1874 року вже затверджено другий проєкт храму, розроблений Сильвестром Гавришкевичем. Будівництво тривало двадцять років (1878-1898), ще кілька років велись роботи над оздобленням Преображенської церкви, яку освячено 29 квітня 1906 року митрополитом Галицьким Андреем Шептицьким, єпископом Перемишльським Костянтином Чеховичем та єпископом Станіславівським Григорієм Хомишиним. Над оздобленням храму працювали митці Леонард Марконі, Тадей Попель, Фердинанд Маєрський, Теофіл Копистинський, Корнило Устиянович, Андрій Коверко.
6 січня 1919 року під час українсько-польських боїв за Львів у стіну церкви зі сторони вулиці Корнякта влучив снаряд, однак вибуху не сталось. На пам'ять про це снаряд вмурували у стіну та зробили підпис «6.1.1919». Кладку навколо снаряду непотиньковано. В середині 1990-х років під час ремонтних робіт було стерто цифру «шість» й одиницю, і залишено лише рік. 1999 року напис відновлено, однак з невідомих причин тепер там зазначено «5.1.1919»
Новітня історія Редагувати
У 1948 році на вулиці Краківській, перед Преображенською церквою був застрелений керівник ініціативної групи з переходу греко-католиків у підпорядкування православного Московського патріархату о. Гавриїл Костельник. Радянська пропаганда звинуватила в його вбивстві підпілля ОУН, Хоч і не виключено, що сталінські спецслужби прибрали небажаного свідка ліквідації УГКЦ.
Преображенська церква першою у Львові повернулася до УГКЦ: 29 жовтня 1989 року, в неділю, священик Преображенської церкви о. Ярослав Чухній з благословення Львівського єпископа катакомбної УГКЦ Володимира Стернюка оголосив під час Літургії молитву за Святішого Вселенського Архієрея Івана Павла II Папу Римського і Блаженнішого патріарха Мирослава Івана і преосвященнішого архієпископа і митрополита Володимира Стернюка. Після Служби Божої о. Ярослав зачитав заяву до владики Володимира Стернюка з проханням прийняти його з вірною паствою в лоно Греко-Католицької Церкви. Отця Чухнія підтримала більшість парафіян та інші священики катакомбної церкви. Увечері 29 жовтня та в наступні дні та ночі у храмі залишались як сторожа до сотні греко-католиків. Цілодобові чатування тривали кілька місяців.
У церкві 5 лютого 2015 року відспівували Андрія Кузьменка.
Примітки Редагувати
- Рифяк Р. Про пам'ятки україно-польської війни 1918—1919 рр. // Галицька брама. — 1999. — № 9—10 (57—58). — С. 32.
- http://www.religion.in.ua/main/bogoslovya/23380-otec-gavriyil-kostelnik-aktualnist-pozakonfesijnogo-vivchennya.html
- Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — 384 с. — ISBN 978-966-7022-79-2. Посилання
- . Архів оригіналу за 13-02-2015. Процитовано 13-02-2015.
- . Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 13 лютого 2015.
Джерела Редагувати
- Вуйцик В. С. Церква Преображення Господнього у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14. — Львів : 2004. — С. 64—67. — ISBN 966-95066-4-13.
- Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — 384 с. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Могитич Р. І. Історико-архітектурний атлас Львова. Преображенська церква. — Львів : Центр Європи, 1997.
Посилання Редагувати
- www.hramspasa.org.ua — офіційний сайт «Преображенська церква».
| Це незавершена стаття про Львів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |