Потови́ділення — процес виділення поту потовими залозами більшості ссавців, у т.ч. людини.
Здійснюється рефлекторно (регулюється сенсорною системою організму). Рецептори, що здійснюють рефлекси потовиділення, розташовані в шкірі, слизових оболонках, м'язах. Центри потовиділення містяться в корі великих півкуль головного мозку, у гіпоталамусі, довгастому мозку і спинному мозку.
В умовах помірного клімату (як в Україні) за добу випаровується близько 900 мл поту, в умовах сильної спеки — до 10—12 л (при достатнім постачанні організму водою і солями).
Посилене потовиділення спостерігається не лише при підвищенні температури навколишнього середовища, а й під час м'язової роботи, при емоційному збудженні тощо.
Потовиділення залежить від змін кровообігу в шкірі: при звуженні судин шкіри потовиділення зменшується, при розширенні — збільшується.
Іноді порушення в кровообігу можуть спричинити захворювання гіпергідроз, яке полягає у підвищеному потовиділенні. Лікується за допомогою інєкцій ботоксу.
Потовиділення має велике значення у терморегуляції організму, у водно-сольовому обміні й частково виділенні з організму продуктів обміну речовин.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потовиділення |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 9., К., 1983, С.38
- М.О.НАЛЬОТОВ. ПАТОЛОГІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ І ПАТОЛОГІЧНА А Н А Т О М І Я СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН. Київ:«Вища школа», 1978. 384 с. (С.14-15)
Посилання Редагувати
- Про лікування гіпергідролізу на laserland.com.ua [ 11 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)