«Портрет архітектора Олександра Кокорінова» - відомий зразок парадного портрету другої половини 18 століття роботи Левцького Дмитра Григоровича.
| рос. Портрет архитектора Александра Кокоринова | |
|---|---|
| | |
| Творець: | Левицький Дмитро Григорович |
| Час створення: | 1769 |
| Розміри: | 134 × 102 см |
| Висота: | 134 см |
| Ширина: | 102 см |
| Матеріал: | олія на полотні, 134 × 102 см |
| Жанр: | портрет |
| Зберігається: | Санкт-Петербург, Росія |
| Музей: | Російський музей |
Пошуки ідеалу Редагувати
Левицький пройшов довгий мистецький шлях до кінця 1760-х років, був і богомазом, і декоратором, і встиг виробитися у досвідченого портретиста. Останнє не можливе без довгого і копіткого дослідження людей, не тільки їх зовнішності, а й характерів, вчинків, намірів і того прихованого, що розкривало сутність особи найбільш повно. Левицький зростав разом з цим пізнанням і самопізнанням. Здібності майстра були такими значними, що він швидко перейшов від застиглих образів іконопису до яскравих світських характеристик сучасників (Урсула Мнішек, Акторка Анна Давіа Бернуцци). Серед його перших творів - портрети царських осіб на Тріумфальних арках в Москві з приводу коронації Катерини ІІ.
Кожна епоха має власну уяву про сучасний їй ідеал чи про «володаря думок». Доля надасть можливість зустрітися Левицькому з одним «володарем думок» - і це був французький філософ і письменник Дені Дідро. Але Левицький уважно вдивлявся не тільки в обличчя Дідро, портрет якого йому дозволили створити під час візиту Дідро у Петербург. Не менш уважно художник вдивлявся і у обличчя сучасників-росіян, тихо, але цілком розділяючи захопленням життям, його дарунками, дарунками наук і мистецтв, які побачив в очах поета і архітектора Миколи Львова чи архітектора Кокорінова. Дружні стосунки зі Львовим, які не переривалися роками, дозволили спостерігати змужніння таланту останнього і створити такий портрет останнього, що був гідним теж рахуватися втіленням ідеалу доби (портрет М.О. Львова, 1789 рік, Російський музей).
Але ще одну особу, здатну бути ідеалом доби, він зустрів раніше - і це був надзвичайно обдарований архітектор Олександр Кокорінов.
Як і Левицький, Кокорінов Олександр Філіпович ( 1726 - 1772 ) походив з провінції. Але реформи Петра І і значна обдарованість дозволили йому піднятися до щаблів привілейованого дворянського стану, а архітектурна діяльність стала суспільно значущою. Не поважати, не захоплюватися талановитим своїм сучасником Левицький не міг. Все це відбилося і в парадному портреті Ккорінова, який призначали для почесної зали Петербурзької Академії мистецтв.
Опис твору Редагувати
Левицький використав розповсюджену схему парадного портрету доби. Портретований тоді позиціонував себе або як діяча державного, або як військового чи мистецького. У військових - обов'язкові мундир, нагороди і батальна сцена на тлі. Державний діяч - поряд зі столом з державно важливими паперами. На парадному портреті архітектора Олександра Кокорінова той демонструє найкраще зі своїх мистецьких досягнень - поземний план Петербурзької Академії мистецтв. Звідси цілком виправданий, логічний жест в бік цього плану. Портретований демонструє найкращі власні якості або найкраще з власних досягнень, аби мати право на повагу і пам'ять.
На портреті Левицького - Кокорінов у всьому блиску мистецьких і соціальних досягнень. Він в парадному вбранні дворянина цілком успішного, звідси крісло, меблі з золоченою бронзою, модна перука. Творчій акт митця закінчився і митець спокійно демонструє готовий результат - унікальний за ясністю і досконалістю поземний план Петербурзької Академії мистецтв. Сучасникам також було відомо, що Кокорінов, здібний адміністратор, був ще й єдиним будівничим громіздкого об'єкту, що тільки додавало поваги його постаті.
Реальне життя складніше за всі схеми. Ще за життя Кокорінова ставлення до нього і до його справ змінилося. Пізнав він і зневагу, і переслідування. Але в рік створення портрету цього ще не могли знати ні сам архітектор, ні художник, що створив образ одного з найкращих своїх сучасників. Адже кого обирає доля, того може найбільше і випробувати.
Джерела Редагувати
- Молева Н.М. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», серия «Жизнь в искусстве», М, «Искусство»,1980 (рос)
- Валицкая А.П. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», Л, «Художник РСФСР», 1985 (рос)