Дмитро́ Григо́рович Леви́цький (1735, ймовірно, Київ, Гетьманщина — 4 (16) квітня 1822, Петербург, Російська імперія) — український живописець-портретист, який працював у модних аристократичних салонах Російської імперії. Академік Петербурзької академії мистецтв.
Левицький Дмитро Григорович | |
---|---|
Автопортрет, 1783 р. | |
При народженні | Левицький Дмитро Григорович |
Народження | 1735 ймовірно, Київ, Гетьманщина |
Смерть | 4 (16) квітня 1822 |
Петербург, Російська імперія | |
Поховання | Смоленське православне кладовище |
Національність | українець |
Країна | Гетьманщина Російська імперія |
Жанр | Портрети |
Навчання | у художника Антропова |
Діяльність | художник |
Напрямок | реалізм |
Вплив | художників Соколова, В. Боровиковського, Г. Угрюмова. |
Вчитель | Антропов Олексій Петрович і Левицький Григорій Кирилович |
Відомі учні | Боровиковський Володимир Лукич і Калиновський Лаврентій |
Твори | портрети |
Батько | Левицький Григорій Кирилович |
| |
Левицький Дмитро Григорович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Син відомого маляра і гравера Григорія Левицького-Носа. Народився у Київському полку на Гетьманщині. Ще як студент Київської академії, молодий Дмитро запопадливо малював, не раз допомагаючи батькові при його графічних працях для лаврських видань.
1752—1755 — навчання у художника Антропова Олексія Петровича, що приїхав до Києва.
У 1758 дістався до Петербурга, де продовжив навчатися в майстерні Антропова, а відтак у робітнях Карла Легрена й Джузеппе Валеріані (1708?—1761).
1762 — участь в декоративних роботах з приводу коронації нової імператриці Катерини ІІ в місті Москва як помічник Антропова.
1764 — початок самостійної художньої практики в Москві.
1770 — перша участь в виставці Академії вільних мистецтв в Петербурзі й отримання звання академіка за парадний портрет архітектора Кокорінова. Звання дало право на фахову діяльність митця в Петербурзі.
1771 — отримав призначення керівника непрестижного на той час портретного класу Академії.
1772—1776 — серія портретів смолянок.
1778 — відставка з академії (формальний привід — хвороба очей, неформальний — інтрига імператриці).
1807 — нове запрошення в Академію при новому імператорі Олександру І.
1822 — смерть в Петербурзі, де і похований.
При житті зустрічався з гравером, медальєром Якобом Штеліним автором книги «Спогади про художників в Росії» (перевидана з новою назвою російською «Записки об изящных искусствах в России», в 2-х томах, М, 1990). Окрема стаття присвячена портретам Левицького і нотаткам з його біографією.
Творчість Редагувати
Уже 1763 був модним портретистом аристократичних сфер Петербурга, дарма що тоді ж у столиці працювала ціла низка європейських знаменитостей. Цикл портретів вихованок Смольного інституту — це справжній шедевр тогочасного портретного малярства.
У Женевському музеї зберігається мальований Левицьким портрет Дідро — єдиний із портретів, що його великий французький енциклопедист визнав добрим. Назагал Левицький спортретував ледве не всіх помітніших представників свого часу.
Російський живописець і мистецтвознавець Ігор Грабар писав:
Вибрані твори Редагувати
- Портрет архітектора Кокорінова, 1770
- Портрет Урсули Мнішек
- Воронцова Катерина Олексіївна
- Львов Микола Олександрович
- Портрет Н. Сезьомова, 1770
- Портрет Катерини Нелідової,1773
- Портрет Прокофія Акинфійовича Демидова, 1773
- Портрет Катерини Молчанової, 1776
- Марія Дьякова, 1778
- Старий священик, 1779
- Акторка Анна Давіа Бернуцці, 1782
- Портрет Олександра Ланського, 1782
- Портрет дочки в російському вбранні, 1785
- Невідома з трояндою, 1788
- Портрет М. Новікова.
Галерея Редагувати
Пам'ять Редагувати
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- Левицький Дмитро [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 814-815. — 1000 екз.
- Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 84. Дмитро Левицький і Володимир Боровиковський
- Дмитро Григорович Левицький (1737 рік — 1822 рік). Від Полтави до Лувра[недоступне посилання з липня 2019]
- Дмитро Григорович Левицький на порталі «Культура Росії» [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Левицький Дм. Г Д. Левицький / передм. К. Буровія ; моногр. І. Чукина. — Київ: Рух, 1930. — 30 с., XIX арк. : репрод., портр. — (Українське малярство). [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Джерела Редагувати
- В. М. Матях. Левицький Дмитро Григорович [ 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 86. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 89.
- Валицкая А. П. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», Ленинград, «Художник РСФСР», 1985
- Молева Н. М. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», М., «Искусство», 1980