Попо́в Оле́г Костянти́нович (31 липня 1930, село Вирубово Московської області — 2 листопада 2016, Ростов-на-Дону) — радянський, після еміграції в 1991 німецький клоун, народний артист СРСР (1969).
| Попов Олег Костянтинович | |
|---|---|
| Народився | 31 липня 1930[…] Вирубово, Одинцово, Одинцовський район, Московська область, РСФРР, СРСР |
| Помер | 2 листопада 2016[…] (86 років) Ростов-на-Дону, Росія ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Баварія |
| Країна | СРСР Росія |
| Діяльність | клоун, артист цирку, мім, актор, режисер, сценарист |
| Галузь | клоун |
| Alma mater | Державне училище циркового та естрадного мистецтва імені М. М. Рум'янцева |
| Знання мов | російська |
| Роки активності | 1951 — 2016 |
| Жанр | клоун і Клоунада |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0691347 |
| Сайт | |
|
Вважається одним із найвидатніших клоунів світу XX століття, поряд із такими, як швейцарець Ґрокк (Grock, 1880—1953) та іспанець Чарлі Рівель (Charlie Rivel, 1896—1983). Сценічні псевдоніми: радянського часу — «Сонячний клоун», в еміграції — «Щасливий Ганс».
Біографія Редагувати
Олег Костянтинович Попов народився 31 липня 1930 у підмосковному містечку Вирубово. Батько, Костянтин Попов, працював на годинниковому заводі, мати, Марія Михайлівна заробляла копійки, працюючи ретушеркою картин. Олег був єдиною дитиною в сім'ї, у якій, за спогадами артиста, панували злидні й голод. Через місяць сім'я переїхала до Москви й оселилася в багатосімейній комунальній квартирі неподалік стадіону «Динамо».
В 1937 батько потрапив під коток сталінського терору і зник. Це лишило незагойну рану в душі Олега на все життя. Через це Попов потім ніколи не вступав в КПРС, як його туди ні звала радянська влада.
В 1943 році Олег почав працювати учнем слюсаря на поліграфічному комбінаті «Правда». У наступному, 1944 році, займаючись у гуртку акробатики Палацу спорту «Крила Рад», він познайомився зі студентами циркового училища, побував на їх репетиціях. У цьому ж році Олег поступає в Державне училище циркового мистецтва, яке закінчує в 1950 р. за фахом ексцентрик на дроті.
Почав свою кар'єру еквілібристом, виступаючи з номером «Ексцентрик на вільному дроті». В 1951 р. дебютував як клоун у Саратовському цирку[ru]. Остаточно утвердився в цьому амплуа в Молодіжному цирковому колективі (1951–1953 рр.). Створив артистичний образ «Сонячного клоуна» — безжурного хлопчини з копицею русявого волосся в нарочито широких смугастих штанях і картатій кепці. У своїх виступах використовував такі прийоми як еквілібристика, акробатика, жонглювання, пародіювання циркових номерів, але головне місце в його виступах займали антре, вирішені засобами буфонади і ексцентрики. Серед найкращих реприз Олега Попова — «Кухар», «Свисток», «Промінь».
Учасник багатьох телевізійних передач, часто знімався в кіно, виступав як режисер циркових вистав. Артист брав участь у перших гастролях радянського цирку в країнах Західної Європи. Ці поїздки принесли йому світову славу.
В 1991 емігрував до Німеччині, виступав під сценічним псевдонімом «Щасливий Ганс» (нім. Hans im Glück — персонаж казок братів Грімм).
В 1997 році російський уряд запросив актора повернутися до Росії, але той відмовився. Він вважав себе ображеним і приниженим російською державою, яка за всі його досягнення за життя призначила йому державну пенсію в перерахунку на євро €80.
В 2008 р. взяв участь у підготовці видання книги «Автограф століття».
В 2015 році вперше за тривалий час виступив у Росії.
Помер 2 листопада 2016 під час гастролей в Ростові-на-Дону, сидячі ввечері після вистави перед телевізором. Причиною смерті стала зупинка серця. Поховати артиста сім'я вирішила у Німеччині. Останньою волею Попова було його проводжання й поховання у клоунському костюмі.
Приватне життя Редагувати
- Перша дружина — Олександра Іллінічна Попова (1932—1990), скрипалька циркового оркестру. Були в шлюбі з 1952 р. і до смерті Олександри від раку.
- донька Ольга
- Друга дружина — Габріела Леман (Gabriela Lehmann, на 32 роки молодше артиста), познайомилися в 1991 р. під час циркової вистави й у вересні 1992 р. одружилися в місті Бреда (Нідерланди).
Цікаві факти Редагувати
Одна з перших персоніфікованих радянських ляльок — Олег Попов (лялька).
Фільмографія Редагувати
- 1953 — Арена сміливих
- 1959 — Втрачена фотографія — клоун Олег Попов (камео)
- 1959 — Клишоногий друг
- 1966 — Останній шахрай — клоун Олег Попов (камео)
- 1967 — Самая высокая — клоун Олег Попов (камео)
- 1969 — Новогоднее похищение — клоун Олег Попов (камео)
- 1970 — Две улыбки
- 1970 — Полчаса на чудеса — дядя Маляр
- 1970 — Приключения жёлтого чемоданчика — клоун Олег Попов (камео)
- 1972 — Карнавал — клоун
- 1976 — Веселі сновидіння, або Сміх і сльози — маг Універ
- 1976 — Мама — Ведмідь
- 1976 — Синій птах — клоун
- 1979 — Солнце в авоське — клоун Олег Попов (камео)
- 1986 — Стороннім вхід дозволений — клоун Олег Попов (камео)
Виноски Редагувати
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Попов Олег Константинович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- SNAC — 2010.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119548186 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Умер клоун Олег Попов
- Олега Попова похоронят в Германии
- Encyclopædia Britannica
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Саратовський цирк
- Великий російський державний цирк [ 1 листопада 2015 у Wayback Machine.](нім.)(рос.)
- ↑ Oleg Popov—офіційний персональний сайт [ 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]. (нім.)
- Клоуна Олега Попова поховають у Німеччині. Процитовано 3 листопада 2016.
- . РИА Новости. 3 листопада 2016. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016. (рос.)
- http://www.aif.ru/society/popov_hotel_chtoby_ego_pohoronili_v_klounskom_kostyume
Посилання Редагувати
- Олег Попов: «Где цирк, там и моя родина!»(Интервью газете «Русская Германия»[ru], автор — Евгений Кудряц)
- http://ya-kloun.ru/oleg-popov/