Попово (угор. Csonkapapi) — село в Косоньській громаді Берегівського району Закарпатської області України. Село розташоване в 25 км від Берегова, неподалік угорського кордону. Через село проходить потічок Міц, який в суху пору року пересихає.
| село Попово | |
|---|---|
| |
| Країна | Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Берегівський район |
| Громада | Косоньська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1389 |
| Населення | 929 |
| Площа | 1,21 км² |
| Густота населення | 767,77 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90221 |
| Телефонний код | +380 03141 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°16′10″ пн. ш. 22°25′20″ сх. д. / 48.26944° пн. ш. 22.42222° сх. д.Координати: 48°16′10″ пн. ш. 22°25′20″ сх. д. / 48.26944° пн. ш. 22.42222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 105 м |
| Водойми | Міц |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90221, с. Попово, вул. Косоньська, 9 |
| Карта | |
Попово | |
Попово | |
| Мапа | |
| Попово у Вікісховищі |
Історія, архітектура ред.
В районі Попового, в урочищі Бетренес, в 1968 році знайдено бронзовий скарб з трьох браслетів. Датується пізньобронзовою добою.
Перша згадка про село датується 1261 р., де воно фігурує під назвою Поп. Назва місця Попі вказує на роль попа, священика, і пов'язане із його проживанням в цій місцевості. Ймовірно, йдеться про католицького священика Ерасмуса Харашті, бо певний час село було його власністю. За легендами, існував недобудований храм, з яким пов'язували назву села. В ХІІІ ст. на місцевості створюється два поселення, Чонкаш та Попі. Чонкаш майже повністю обезлюднів унаслідок монгольської навали в 1241—1242 рр. Жителі цього села утекли до сусіднього поселення Попі, яке було укріплене стінами. Згодом нове поселення стали називати Чонкаш-Попі, пізніше буква «ш» загубилась, так сформувалася теперішня угорська назва села — Чонкапопі. З запису від 1318 р. видно, що угорський король Карл Роберт повернув конфісковане у нього майно Обо Шомоші.
Поруч із церквою розташований будинок пастора, побудований в 1920 році. В радянський період в ньому було управління колгоспом. Наразі, після кількох перебудов та ремонтів, будинок вже не є цікавим в архітектурному плані. Натомість, гарним взірцем дерев'яного оздоблення служить будівля, у якій знаходиться дитячий садок, а в минулому жила заможна сільська родина.
В XIV ст. літописи згадують Чонкапопі як квітуче село, яке від священника Харашті перейшло у спадок до родини Кереченьі. До епохи Реформації власники часто мінялися. В 1646 р. сільська громада перейшла в реформатство, в 1661 р. в селі було проведено єпископське засідання. В 1659 р. почала діяти церковна школа, яка припинила існування після 1944 р. З 1769 р. велася метрична книга. Служби справлялися в дерев'яній церкві, яку вирішили змінити на муровану і почали будівництво в 1795 р., завершили яке в 1800 р. Фінансувати будівництво згодилась дворянська родина Лоняї. Великий дзвін, поставлений в 1799 р., був конфіскований під час І-ї світової війни, заміну йому знайшли лише в 1992 р. В 1907 р. під час реставраційних робіт церква отримала новий дах, з олов'яним покриттям. Інші реставраційні роботи в церкві проводилися в 1959, 1962, 1977 і 2004 рр., а також восени 2012 р.
Цікавим об'єктом є середня школа села Попово, збудована в 1972 р., як свідчить табличка на її стіні, «на честь 50-річчя створення СРСР». Дорога до школи веде через невеликий, але нетиповий для сільської місцевості вантовий міст через потік Міц, зазвичай сухий. На подвір'ї школи встановлений барельєф на честь радянських воїнів, частково пошкоджений. В самій школі влаштований музей народного побуту, із колекцією меблів, посуду, книг, одягу та тканин тощо.
Цікаві факти ред.
У 1943 році в селі проживав угорський письменник Петер Вереш.
У листопаді 2013 журналіст програми «Факти тижня» телекомпанії ICTV спробував порозумітися з місцевими жителями і знайти хоча б одного українця. З'ясувалося, що переважна більшість жителів не розуміє ні української, ані російської, і розмовляють угорською мовою. Також у квітні 2023 року журналісти "Української правди" провели репортаж, та дізнались, що у селі скоротилось населення, а люди живуть переважно бідно.
Посилання ред.
- На Закарпатті не розуміють українську мову. ICTV, Вісті тижня.
- Гроші Орбана, угорські прапори та незнання державної на Закарпатті | УП. Репортаж (uk-UA). Процитовано 11 квітня 2023.
- “Нем тудом”. Куди ведуть пропаганда, гроші та політика Орбана на Закарпатті. Українська правда (укр.). Процитовано 11 квітня 2023.
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (квітень 2014) |
| Це незавершена стаття з географії Закарпатської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |