Попков Віктор Юхимович (рос. Попков Виктор Ефимович 1932–1974) — російський художник і графік. Робив картини в стилістиці суворого стилю. Лауреат Державної премії СРСР (1975, посмертно).
| Попков Віктор Юхимович | |
|---|---|
| Попков Виктор Ефимович | |
| Народження | 9 березня 1932 Москва |
| Смерть | 12 листопада 1974 (42 роки) |
| Москва | |
| Поховання | Q4513197? :
|
| Національність | росіянин |
| Країна | СРСР |
| Жанр | пейзаж |
| Навчання | Художній інститут імені Сурикова в Москві |
| Діяльність | художник, графічний дизайнер, графік, пейзажист, митець-портретист |
| Напрямок | реалізм, суворий стиль |
| Роки творчості | 1948–1974 |
| Вплив | Кібрик Євген Адольфович |
| Член | СХ СРСР |
| Твори | історична картина, побутовий жанр |
| Нагороди | |
| Сайт | v-popkov.com |
| | |
| Попков Віктор Юхимович у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народився в Москві. Батьки майбутнього художника перебралися в столицю із села, мали просте походження. Віктор закінчив Художньо-графічне педагогічне училище (1948–1952), а потім графічний факультет Московського художнього інституту імені В. І. Сурикова, його вчитель — Євген Кібрик. Але запам'ятався більше як живописець.
Як більшість випускників художніх училищ, примусово-добровільно посилався до Сибіру, де радянський уряд ініціював низку комуністичних будівництв заради зменшення населення в європейській частині СРСР і незграбного освоєння Сибіру. Серед ранніх картин молодого художника — «Будівники Братської ГЕС», «Відпочинок бригади».
Прихильник реалістичного відтворення побаченого, в картині «Відпочинок бригади» Віктор Попков показав простих робітників за грою в доміно. Недремане око радянської цензури вказало на таку гру як на погіршення світлого іміджу будівників світлого майбутнього усього людства — комунізму. І художник був вимушений замінити ганебне для комунізму доміно на шахи.
Але справжнім відкриттям для митця стане існування старих вдів Мезені, з їх життям, однаково змарнованими радянською владою та війною 1941–1945 рр., з їх сільською бідністю, пригніченістю і безперспективністю. Художником був створений цикл картин «Мезенські вдови».
Був прихильником так званого суворого стилю в радянському живописі. Мистецтвознавці пов'язували творчість представників суворого стилю з надіями на політичне та економічне оновлення в політиці, якого не відбулося. СРСР вповзло в стагнацію, а згодом і в політичну кризу 1980-х. Розчаруванням віє і від картин Віктора Попкова в стилістиці суворого стилю, де він ніби випадав з офіційного оптимізму, ціпенів, застигав ніби то уві сні, в потоці часу, де знайшлося місце спогадам про важке минуле та невирішені проблеми сьогодення (картини «Спогади. Вдови», «Одиначка», «Шинель батька»). В останній картині художник приміряє на себе знайдену шинель батька своєї дружини, теж художниці. Клара Каліничева народила йому сина.
Художник Віктор Попков трагічно-несподівано загинув в Москві 12 грудня 1974 року, був застрелений інкасатором, до автомашини котрого кинувся, прийнявши її за таксі. Обвинувачення з інкасатора зняли, бо той керувався службовою інструкцією в непередбачуваних ситуаціях.
Вибрані твори ред.
- Цикл «Мезенські вдови»
- «Будівники Братська»
- «Пісня Півночі»
- «Одиначка»
- «Добра людина була бабка Анісья»
- «Родина Болотових»
- «Шинель батька»
- «Двоє»
- «Спогади. Вдови»
- «Автопортрет»
- «Відпочинок бригади»
- «На роботу»
- «Сон»
- «Розлучення»
- «Мати і син»
- «Закінчена робота»
- «Тиша»
- «Очікування»
- «Мій день»
- «Старість»
- «Художник в селі»
- «Осінні дощі. Пушкін в садибі Михайловське»