Поньо́ва, по́нька (рос. понёва) — старовинний південноросійський та білоруський одяг заміжніх жінок, різновид спідниці з кількох шматків тканини (як правило, темно-синьої картатої або чорної, рідше червоної) з багато прикрашеним подолом. Була поширена ще наприкінці XIX — початку XX століть. Згідно зі словником Даля, понява, понёва є аналогом української запаски чи плахти (але українські варіанти ширші). Форма понёва походить з південноросійських діалектів. У схожого слова понява відомі й такі значення: «покривало», «накидка», «хустка на голову». У написанні понѩва воно засвідчене вже у Супрасльському рукопису. За походженням воно очевидно пов'язане з прасл. *poęti («пойняти», «обхопити») або *pęti («напинати», пор. «опона»). Малоймовірні версії, що виводять його від лат. pannus («шматина», «клапоть»), грец. πῆνος («тканина»), гот. fana («тканина», «клапоть»).
Опис Редагувати
Характерною особливість поньови від інших видів спідниць полягало в тім, що її шили зазвичай з трьох і більше шматин тканини, спеціально витканих для цього на верстаті. Оскільки ширина верстата становила від 35 см, це спричиняло практику шиття поньов з трьох полотен.
Основу для тканини набирали з вовняних чи конопляних ниток, а утік був вовняним.
Поньову надягали поверх верхньої сорочки, обертали навколо стегон і засмикували на талії за допомогою вовняного очкура — гашника. Залежно від регіону верх поньови міг розташовуватися по-різному: нижче талії, або навпаки, під самими грудьми. Попереду часто надягали фартух.
Залежно від крою розрізнялися розпашні поньови і глухі поньови. Перші складалися з трьох полотнищ і були відкриті спереду чи збоку. Глухі мали додаткове полотнище (прошву, вставку) з іншої тканини, всі їхні полотнища повністю зшивалися. Разом з розпашними поньовами надягався фартух з ліфом — занавіска (аналог української попередниці).
Інше Редагувати
У північних російських діалектах словом понява називали не спідницю, а жіноче головне покривало, хустку, а також широкий не по розміру, мішкуватий одяг.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Поньова // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- Понёва // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ Понява // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
- ↑ Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 Понява
- ↑ Что такое понева // Радио России
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Поньова |
- Куфтин Б. А. Часть 1. Женская одежда: рубаха, понёва, сарафан // Материальная культура Русской Мещёры. — М., 1926. (рос.)
- Л. В. Беловинский. Понёва, панёва, понява // Иллюстрированный энциклопедический историко-бытовой словарь русского народа. XVIII — начало XIX в / под ред. Н. Ерёминой. — М. : Эксмо, 2007. — С. 511—512. — 5 000 прим. — ISBN 978-5-699-24458-4. (рос.)
- И. И. Шангина. Понёва // Русский традиционный быт: Энциклопедический словарь. — СПб. : Азбука классика, 2003. — С. 574—577. — 5 000 прим. — ISBN 5-352-00337-X. (рос.)