Полі́п (з грец. polýpus, буквально — «багатоногий») — безстатева стадія розвитку або життєва форма типу Кнідарій. Поліпи ведуть зазвичай прикріплений спосіб життя, рідше вільноживучі. Живуть поодинці або колоніями. Також, утворюють поліморфічні колонії.
У представників класу Anthozoa, який охоплює морські анемони і корали, індивідуум — завжди поліп; у класу Гідроїдні (Hydrozoa), проте, індивідуум є або поліпом, або медузою.
Розміри від декількох міліметрів до кількох метрів (рідко). Переважно морські організми (окрім гідр і близьких до них форм), які ведуть зазвичай прикріплений спосіб життя. Тіло зазвичай циліндричне. На верхній стороні тіла — рот, оточений щупальцями; нижня сторона (підстава) служить «підошвою», що прикріплює поліп до субстрата (у одиночних форм), або сполучена з тілом (столоном) колонії. Багато поліпів мають твердий зовнішній або внутрішній скелет, органічний або вапняний. Рухи поліпа зазвичай обмежені витягуванням і скороченням тіла і щупалець, деякі одиночні поліпи (гідри, актинії) можуть поволі пересуватися субстратом. У метагенетічних (див. Чергування поколінь) форм кнідарій (у гідроїдних, окрім гідр, і сцифоїдних) поліп є безстатевим поколінням, оскільки здатний до розмноження тільки брунькуванням або поперечним діленням і утворює або подібних до себе поліпів, або медуз. У гомогенетичних форм (гідри, коралові поліпи) поліпи здатні розмножуватися також статевим шляхом з утворенням із яєць личинок — планул, що перетворюються на поліпа. Статеві залози поліпа, що є тільки у гомогенетичних форм Кнідарій, розташовуються в ектодермі (у гідр) або в ентодермі (у коралових поліпів). Статеві продукти виходять назовні через розриви стінок гонад. У деяких актиній всі стадії розвитку проходять в кишковій порожнині материнського організму, і молоді особини виводяться назовні через рот.
Тіло поліпа можна грубо порівняти за структурою з мішечком, стінка якого складається з двох шарів клітин. Зовнішній шар відомий як ектодерма, а внутрішній шар — як ентодерма. Між ектодермою і ентодермою розміщений підтримуючий шар безструктурної желатинової субстанції названий мезоглією, яка виділяється внутрішніми шарами стінки тіла. Мезоглея може бути дуже тонким шаром, але може досягати суттєвої товщини і містити скелетні елементи, сформовані клітинами, які перемістилися сюди з ектодерми.
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Мішечкоподібне тіло, утворене таким чином, прикріпляється зазвичай до якогось міцного об'єкта його нижнім кінцем, і носить на передньому кінці рот, якого оточує кільце щупалець, подібних до пальців рукавички. Щупальця — органи, які служать як для дотикового чуття, так і для захоплення їжі. Щупальця щільно вкриті жалячими клітинами або нематоцитами, за допомогою яких поліп міцно утримує і водночас паралізує або вбиває живі організми різних видів. За допомогою подовжньої м'язової волокнини, сформованої клітинами ектодерми, щупальця стискаються і супроводжують їжу до рота. Завдяки кільцевому розташуванні м'язової волокнини, щупальця можуть бути розтягнуті або засунені після скорочення. Завдяки м'язовим волокнам, що належать до того ж двом системам, ціле тіло може бути стиснуте або виструнчене.
У тілі поліпа розрізняють: колонка, кругла або овальна в розрізі, що формує стовбур і спирається основою або ногою і увінчаний короною щупалець, які обмежують область звану перистомою, в центрі якої — рот. Як правило немає ніякого іншого отвору в тілі окрім рота, але в деяких випадках вивідні пори залягають у нозі, або можуть залягати на кінцівках щупалець. Тому очевидно, що поліп — тварина дуже простої структури, яка не змінилася значно протягом близько півмільярда років (за загальноприйнятим датуванням кембрійських осадів), іноді їх називають «живими копалинами».
Зовнішня форма поліпа значно варіює в різних випадках. Стовбур буває довгим і струнким, або настільки коротким у вертикальному напрямі, що тіло стає дископодібним. Щупалець може бути багато сотень або дуже мало, в окремих випадках тільки одне або два. Вони бувають довгі і волокнисті, або нитчасті й скорочені до опуклостей або бородавок. Вони можуть бути прості і без гілок, або можуть бути перисті. Рот — горизонтальний оточений перистомою, або — випнутий і воронкоподібний. Що стосується внутрішньої структури, то поліпи виказують два виразні види організації, кожна з яких характерна одному з двох класів, Гідроїдні (Hydrozoa) і Anthozoa.
У класу Гідроїдні, поліпи часто є дуже простими, подібно до поширених маленьких прісноводих різновидів Гідри. Поліпи Anthozoa, зокрема корали і морські анемони, значно складшіші завдяки розвитку трубчастого Stomodeum[en], що веде всередину від рота і ряд радіальних розділень під назвою брижі. Багато з бриж випинаються в черевній западині але деякі тягнуться від стінки тіла до центрального Stomodeum[en].
Майже універсальною властивістю поліпів є розмноження не статевим шляхом, а брунькуванням. Цей метод розмноження може комбінуватися зі статевим розмноженням, або може бути єдиним методом, яким поліп творить потомство, якщо в нього немає статевих органів. У багатьох випадках бруньки сформовані не окремо від батьківського поліпа, а залишаються з'єднаними з ним, тому колонії, що формуються або акції, які, можливо, досягають великого розміру і містять обширний ряд індивідуумів. Легкі відмінності в методі великих варіацій продукції, надії яких подають, у формі колоній. Корали, що утворюють рифи — це колонії поліпів, посилені скелетом.
Назву «поліп» ці організми отримали від їхньої передбачуваної схожості до восьминога (Fr. восьминіг), з його кругом корчиться руки навколо рота. Це порівняння, хоча надуманий, звичайно більше розумний, ніж коралові «комахи» прозивного імені звернулися до поліпів, які формують корал. Подібно до них зоряно у формі.
Корал — колонія морських безхребетних тварин кнідарій, головним чином із класу коралових поліпів Anthozoa (класичні корали) або класу Гідроїдні (гідрокорали), що мають твердий зовнішній скелет. Скелети деяких видів добувають на сувеніри, для ювелірних виробів і прикрас. Найвідоміший серед ювелірних видів — червоний середземноморський корал Corallum rubum, з якого виробляють коралі. Корали в теплих морях створюють бар'єрні рифи, що відокремлюють берег і лагуну із солоною водою, можуть бути до 30 км шириною, у бар'єрних рифах звичайно бувають проходи для навігації через бар'єр у лагуну. Атоли являють собою суцільне або розірване кільце коралів, що оточує мілководну лагуну. Основою для атола часто служить вершина підводного вулкана.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Біологічний енциклопедичний словник / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил.