Поль Елюа́р (фр. Paul Éluard, повне ім'я — фр. Eugène Émile Paul Grindel; нар.14 грудня 1895, Сена-Сен-Дені — пом.18 листопада 1952, Париж) — французький поет, творчість якого відносять до сюрреалізму.
| Поль Елюар | |
|---|---|
| Paul Éluard | |
| Поль Елюар, 1911 рік. | |
| Ім'я при народженні | Eugène Émile Paul Grindel |
| Псевдонім | Didier Desroches, Jean Du Haut, Eugène Grindel, Maurice Hervent і Paul Éluard |
| Народився | 14 грудня 1895[…] Сен-Дені, Франція |
| Помер | 18 листопада 1952[…] (56 років) Шарантон-ле-Пон, Франція ·інфаркт міокарда |
| Поховання | |
| Країна | Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | Lycée Colbertd |
| Мова творів | французька |
| Напрямок | сюрреалізм |
| Magnum opus | Liberté, j'écris ton nomd |
| Партія | Французька комуністична партія |
| Конфесія | атеїзм |
| Батько | Eugène Grindeld |
| У шлюбі з | Гала Далі, Nusch Éluardd і Dominique Éluardd |
| Діти | Cécile Éluardd |
| Автограф | |
| Сайт: eluard.org | |
| | |
| Поль Елюар у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Життя і творчість Редагувати
Ежен Еміль Поль Грендель, який згодом взяв ім'я Поль Елюар, народився в паризькому окрузі Сен-Дені 14 грудня 1895 року. Його батько, Клемент Грендель, був бухгалтером, мати Жанна — кравчинею.
1900 — Клемент Грендель, який володів організаційним талантом, створив власну фірму з продажу нерухомості, яка швидко стала процвітати. 1909 — Ежен Грендель, бувши добрим учнем, надходить у вищу початкову школу.
У 1912 році Ежен Грендель отримує атестат. У нього були слабкі легені. На канікулах він разом з матір'ю вирушає у швейцарські гори подихати чистим повітрям. У грудні лікарі ставлять йому діагноз легеневого туберкульозу. Ежен змушений припинити навчання. Він їде в санаторій, розташований в Клаваделе (Швейцарія), де перебуває аж до лютого 1914 р. Там він знайомиться і закохується в молоду російську дівчину, Олену Дмитрівну Дьяконовим. Він дав їй прізвисько Гала. Ежен пише свої перші вірші. У 1917 році Поль Елюар і Гала одружилися, через рік у них народилася донька Сесіль. 1914 Поль і Гала планують поєднуватися шлюбними узами, але пані Грендель проти. Гала повертається в Росію.
Поет брав участь в Першій світовій війні як санітар в госпіталі, на фронті він написав збірку віршів, вперше підписавшись ім'ям Поль Елюар. У 1918 його «відкрив» Жан Полан, він же познайомив його з Бретоном, Арагоном, Максом Ернстом. Разом з ними Елюар став одним із засновників дадаїзму, а потім сюрреалізму. У 1923 порвав з дадаїзмом, посварився з Трістаном Тцара. У 1926 разом з іншими сюрреалістами вступив в комуністичну партію, в 1933 був виключений за антирадянські вислови.
У 1929 році Поль Елюар зустрічає Сальвадора Далі і з ним же пізніше знайомить свою дружину. Гала приймає рішення піти від Елюара до Далі, який з цієї нагоди написав «Портрет Поля Елюара». Далі висловився про це так: «Я відчував, що на мене покладений обов'язок відобразити лице поета, з Олімпу якого я викрав одну з муз».
Напередодні публікації збірки «Mourir de ne pas mourir» («Вмирати тому, що не вмираєш»), про яку Поль Елюар сказав, що це буде його остання книга, він, не попередивши нікого, вирушив у подорож. Гала і його друзі думали що він мертвий. Ця подорож навколо світу тривала сім місяців. Тоді він зустрів Марію Бенц (Нуш), його нову музу, а в майбутньому дружину. У 1930 році Гала остаточно пішла від Елюара до Далі, а в 1934 він одружився з Нуш. Під час громадянської війни в Іспанії Поль виступав проти франкістського руху. В ті роки він зближувався з Пабло Пікассо; саме картина художника «Герніка» надихнула Елюара на написання поеми «Перемога Герніки».
На початку Другої світової війни Поль влаштувався в Парижі і почав активну боротьбу проти нацистів, що окупували Францію. Він писав вірші, щоб підтримати дух партизан в роки Опору. Працював у підпільному видавництві, випускаючи разом з Луї Арагоном і Жаном Еффелем антифашистські сатиричні листівки. Листівки з текстом одного з найзнаменитіших творів Елюара «Свобода» були скинуті англійськими літаками над Францією. У 1942 році, вже в підпіллі, він був знов прийнятий в комуністичну партію. Після війни поета спіткав новий удар, смерть улюбленої дружини Нуш.
Поль Елюар подорожував по всьому світу беручи участь в різних конгресах присвячених миру і як представник руху сюрреалістів. У 1950 році, у Варшаві, він був присутній на розробці Усесвітньої Ради Миру. У тому ж році познайомився з Домінік Лемор, вони взяли шлюб в 1951. Поль написав збірку віршів «Фенікс», присвячених їх відносинам і новознайденій радості життя. У лютому 1952, поет представляв французьку культуру на ювілеї Віктора Гюго в Москві. 18 листопада 1952 року Поль Елюар помер від інфаркту, похований на Паризькому кладовищі Пер-Лашез.
Визнання Редагувати
Лауреат Міжнародної премії миру (1952).
До творів Елюара писали музику Ф. Пуленк, А. Соге, Л. Ноно, К. Сааріахо, А. Волконський, О. Градський.
На його честь названо астероїд 15752 Елюар.
Твори Редагувати
- «Перші вірші» «Premiers poèmes» (1913)
- «Обов'язок» «Le Devoir» (1916)
- «Обов'язок і тривоги» «Le Devoir et l'Inquiétude» (1917) avec une gravure sur bois par André Deslignères
- «Тварини і їхні люди, люди і їхні тварини» «Les Animaux et leurs hommes, les hommes et leurs animaux» (1920)
- «Une vague de rêve» (1924)
- «Помирати не помираючи» «Mourir de ne pas mourir» (1924)
- «Au défaut du silence» (1925)
- «Столиця болю» «Capitale de la douleur» (1926)
- «Les Dessous d'une vie ou la Pyramide humaine» (1926)
- «Любов Поезія» «L'Amour la Poésie» (1929)
- «Відставити роботи» «Ralentir travaux» (1930), разом з Андре Бретоном та Рене Шаром
- «Непохитний» «À toute épreuve» (1930)
- «Défense de savoir» (1932)
- «Саме життя» «La Vie immédiate» (1932)
- «Троянда для всіх» «La Rose publique» (1935)
- «Легка» «Facile» (1935)
- «Плідні очі» «Les Yeux fertiles» (1936)
- «Декотрі із слів, які досі мені були заборонені» «Quelques-uns des mots qui jusqu'ici m'étaient mystérieusement interdits» (1937)>
- «Природний плин» «Cours naturel» (1938)
- «Допомогти побачити» «Donner à voir» (1939)
- «Poésie et vérité 1942» (1942)
- «Liberté» (1942)
- «Avis» (1943)
- «Les Sept poèmes d'amour en guerre» (1943)
- «Au rendez-vous allemand» (1944)
- «Неперервна поезія» «Poésie ininterrompue» (1946)
- «Le Cinquième poème visible» (1947)
- «Notre vie» (1947)
- «À l'intérieur de la vue» (1947)
- «La Courbe de tes yeux»
- «Le temps déborde» (1947)
- «Ода Сталіну» «Ode à Staline» (1950)
- «Фенікс» «Le Phénix», (1951)
- Picasso, малюнки (1952)
- Œuvres complètes, II, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, (1968)
- Повне зібрання творів « Œuvres complètes », в двох томах під редакцією Marcelle Dumas та Lucien Scheler було опубліковане в 1968 році в серії видавництва Ґаллімар «Bibliothèque de la Pléiade».
- « Le Poète et son ombre », Seghers, 2008 : textes provenant de plaquettes à tirage limité, de catalogues rares et de revues. (антологія, багато нових документів).
Українські переклади Редагувати
- Поль Елюар, Поезії. Київ, 1975 переклад Михайла Москаленка.
- Поль Елюар. Вибрані вірші / з фр. пер. О. Жупанський. — К.: Видавництво Жупанського, 2011. — 330 с.
- Анатолій Болабольченко. Книга перекладів / К.: "Щек", 2007. — 82 с. (Поль Елюар, с. 15—42)
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- L'Humanité — RF: 1995. — ISSN 0242-6870; 2496-8617
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118530062 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Элюар Поль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- SNAC — 2010.
- https://zkm.de/en/person/paul-eluard
- База даних малих космічних тіл JPL: Поль Елюар (англ.).
Посилання Редагувати
- Елюар // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Елюар Поль // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 607. — ISBN 966-692-578-8.
- Поезія Поля Елюара (укр.)
- Вірші Поля Елюара на сайті Е-бібліотека «Чтиво»
- П. Елюар. Вірші. Переклад А. Болабольченка. Виконує В. Білоцерківський