Це́рква Покро́ви Пресвято́ї Богоро́диці — православний храм у Переяславі, збудований у 1704–1709 роках та зруйнований у 1936–1937 роках.
| Покровська церква | |
|---|---|
| Малюнок Т. Шевченка "Церква Покрови в Переяславі", 1845 | |
| Розташування | Україна, Київська область, Переяслав |
| Початок будівництва | 1704 |
| Кінець будівництва | 1709 |
| Зруйновано | 1936–1937 |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | українське бароко |
Історія Редагувати
На початку XVII століття в Покровській парафії Переяслава вже існувала церква. Вона згадується в церковних описах 1614 року. Проте ці відомості не уточнюють якою була церква: кам'яною або дерев'яною, і чи була названа саме в честь Покрови Пресвятої Богородиці. Судячи з початого в 1709 році опису храму, стара церква стояла на іншому місці, адже з неї було перенесено ікони і церковне начиння в новозбудований храм. Це відбулося 30 вересня (11 жовтня) 1709 перед святом Покрови, коли мали освятити новий храм. В подальшому стара церква в документах не згадується.
Мурована Покровська церква збудована коштом переяславського полковника Івана Мировича в 1704-1709 роках за зразком Успенського собору Дівочого монастиря в Глухові 1687 року.
В 1845 році Тарас Шевченко змалював (з реконструкцією первісної форми бань) церкву подорожуючи Переяславщиною.
Церква знищена в 1936–1937 роках. У 1961–1963 роках архітектор А. Максимов опрацював проект відтворення цієї унікальної пам'ятки.
Опис Редагувати
За розпланувально-просторовою типологією церква унікальна для України. Вона тридільна, трибанна, з прямокутною навою, гранчастими бабинцем і вівтарем; до нави з півночі й півдня прилягають рівновисокі їй прямокутні в плані компартименти, а до вівтаря -трохи нижчі напівциліндричні диякон-ник і жертовник. Завдяки такій композиції церква в цілому є хрещатою, семи-дільною, трибанною. З західного боку був низенький притвор.
Церква дуже висока, стрімких пропорцій. Її архітектурне вирішення — в стильових формах мазепинського етапу українського відродження: стіни активно членують пілястри, увінчує розкріпований карниз; восьмерики трьох бань вінчалися грушоподібними верхами, які були перероблені на плескаті бані у 1840-х роках; причілки північного й південного рамен вінчали скупо декоровані фронтони. Вікна були високими, витягнутих пропорцій, облямовувались простими наличниками. Фасади декорувалися також нішами і вікнами хрестоподібної форми.
Парафіяни Редагувати
| Період | Середня кількість жителів за період | Максимальна кількість жителів за період | Мінімальна кількість жителів за період |
|---|---|---|---|
| 1833-1842 | 463 | 475 (1836) | 444 (1833) |
| 1843-1852 | 515 | 536 (1848) | 477 (1843) |
| 1853-1862 | 513 | 546 (1854) | 485 (1857) |
| 1863-1868 | 481 | 503 (1863) | 471 (1868) |
Джерела Редагувати
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.