Пожиже́вська — одна з вершин Українських Карпат. Розташована на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, у північно-західній частині хребта Чорногора, між вершинами Брескул (на північному заході) і Данцер (Данціж) (на південному сході).
| Пожижевська | |
| | |
| 48°08′39″ пн. ш. 24°31′25″ сх. д. / 48.14417° пн. ш. 24.52361° сх. д.Координати: 48°08′39″ пн. ш. 24°31′25″ сх. д. / 48.14417° пн. ш. 24.52361° сх. д. | |
| Країна | Україна |
|---|---|
| Розташування | на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей |
| Система | Чорногора (Українські Карпати) |
| Тип | гора |
| Висота | 1822 м |
| Пожижевська Пожижевська (Івано-Франківська область) | |
| Пожижевська у Вікісховищі |
Висота 1822 м. Рельєф і рослинність вершини — типові для гір Чорногори. Західні схили Пожижевської спадають крутими скелястими урвищами. В улоговині, що на південь від вершини, розташовані два невеликі високогірні озера, серед яких Верхнє озеро. Між вершинами Пожижевської і Данцера розташована найнижча (близько 1725 м) сідловина Чорногірського хребта. Південно-західні схили спускаються в долину струмка Озерного. Неподалік вершини Пожижевської до Другої світової війни проходив кордон Польщі і Чехословаччини (стовпчик N 37).
Метеостанція та біостаціонар Редагувати
На пологішому схилі у північно-східному напрямку за назвою Пожижевська полонина на висоті 1550 м розташовані сніголавинна метеостанція, а також Біологічний стаціонар Інституту екології Карпат НАН України (раніше — Львівського відділення інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного). Дослідження почалися тут у 1899 році, будівля була закладена в 1901 році як дослідницьке господарство Крайової ботанічно-рільнічої станції у Львові. Ініціатором будівництва та його реалізатором був доктор Ігнацій Шишилович, ботанік-агроном. У роки Першої світової війни будівля та дослідні ділянки були знищені, але відновлені 1921 року. Наявні тепер будинки були побудовані в 70-х і 80-х роках XX століття. На початку функціонування станції проводилися дослідження на предмет адаптації альпійських рослин в комерційних цілях, вдосконалення методів випасу овець і експериментів з використання штучних добрив. У 70—80-их роках проводилися дослідження біологічної продуктивності гірських екосистем, їхньої структури і динаміки, в тому числі в рамках міжнародної програми «Людина і біосфера».
Туристичні стежки Редагувати
Фотографії Редагувати
Джерела Редагувати
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- http://www.karpaty.com.ua/?chapter=2&item=3 [ 6 травня 2021 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |