«Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (рос. Повесть о том, как поссорился Иван Иванович с Иваном Никифоровичем) — повість Миколи Гоголя, уперше опублікована в альманасі Олександра Смирдіна «Новосілля» 1834 року. В 1835 включена в збірку «Миргород». Твір розповідає про те як двоє найкращих друзів в Миргороді посварилися через рушницю.
Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем | |
---|---|
рос. Повесть о том, как поссорился Иван Иванович с Иваном Никифоровичем | |
Жанр | Повість |
Форма | оповідання |
Автор | Микола Гоголь |
Мова | російська |
Написано | 1834 |
Опубліковано | 1834 |
Переклад | Максим Рильський |
Цикл | Миргород |
| |
Цей твір у Вікісховищі |
Історія створення ред.
Повість була написана в 1833 році, і вперше опублікована 1834, а наступного року включена в збірку «Миргород». Основою для написання стала повість земляка Гоголя Василя Наріжного «Два Івани, або Пристрасть до позовів», а також враження Миколи Гоголя від подорожі в Україну 1832 року.
Персонажі ред.
Головні ред.
- Іван Іванович Перерепенко — поміщик
- Іван Никифорович Довгочхун — поміщик
Другорядні ред.
- Гапка — ключниця Івана Івановича
- Горпина — кріпачка Івана Никифоровича
- Дем'ян Дем'янович — суддя повітового суду
- Тарас Тихонович — секретар в суді
- Оришка — служанка в суді
- Агафія Федосіївна — подруга Івана Никифоровича яку він покірно слухає
- Петро Федорович — городничий, учасник бойових дій, служив 1801 та 1807 року. Ліва нога у нього прострелена.
- Агафіїна Трохимівна — дружина городничого
- Антон Прокопович Пупоуз (Голопузя) — друг судді, гість городничого, збіднілий поміщик
- Іван Іванович (інший) — кривий на одне око, гість городничого
- Дорош Тарас Пухивочка — комісар Полтавський
- Отець Петро — протопіп, що живе в Коліберді
- Козак Бокитько
- Іван Онисович Перерепенко — батько Івана Івановича
- Сестра Івана Івановича
Сюжет ред.
Розділ I. Іван Іванович та Іван Никифорович ред.
Автор знайомить нас з головними героями та розповідає які вони чудові друзі, хоч і зовсім різні:
Іван Іванович | Іван Никифорович |
---|---|
Вміє гарно та приємно говорити | Воліє більше мовчати |
Худий та високий | Нижче, але розширюється в товщину |
Голова схожа на редьку хвостом в низ | Голова схожа на редьку хвостом у верх |
Відпочиває після обіду, а в вечері йде кудись | Відпочиває увесь день та нікуди не ходить |
Ніколи не говорить браних слів | Не звертає увагу на це |
Бриє бороду двічі на тиждень | Бриє бороду раз на тиждень |
Очі табачного кольору | Очі жовті |
Коли почастує вас табаком то завжди говорить: «чи дозволите прохати, добродію, вашої ласки?» | Просто скаже: «призволяйтесь» |
Як Іван Іванович, так і Іван Никифорович дуже не люблять бліх; Через те ні Іван Іванович, ні Іван Никифорович ніколи не проминуть єврея з крамом, щоб не купити в нього елексиру в усяких слоїчках проти цих комах |
Розділ II. З якого можна дізнатися, чого захотілось Іванові Івановичу, про що велася розмова між Іваном Івановичем та Іваном Никифоровичем і чим вона скінчилась ред.
Іван Іванович відпочивав в себе у дворі, і думав чого в нього тільки немає. Він помітив як за парканом кріпачка Івана Никифоровича виносила з комори різні речі. Серед них він помітив рушницю, і захотів її собі. Іван Іванович одягнувся та прийшов до Івана Никифоровича. Він запропонував йому буру свиню в обмін на рушницю. Той відмовився. Тоді Іван Іванович до своєї пропозиції додав ще 2 мішки вівса, але власник рушниці знову відмовився. Після довгих вмовлянь і відмов Іван Никифорович випадково назвав Івана Івановича гусаком. Це його дуже образило, але Іван Никифорович не визнав, що він його образив. Іван Іванович повернувся до дому.
Розділ III. Що відбулося після сварки Івана Івановича з Іваном Никифоровичем? ред.
Іван Іванович дуже засмутився через сварку. А до Івана Никифоровича приїхала Агафія Федосіївна, яка весь час настроювала Івана Никифоровича проти Івана Івановича, а той її покірно слухав. Через деякий час за одну добу Іван Никифорович побудував на межі їхніх дворів амбар. Це дуже не сподобалося Івану Івановичу й мало провокативний характер. Вночі Іван Іванович взяв пилку й зайшов на подвір'я Івана Никифоровича, щоб спиляти 4 підпори, на яких стоїть той амбар. Собаки Івана Никифоровича на нього не гавкали, бо добре його знали і вважали за приятеля. Іван Іванович у великому страху бути пійманим спиляв 2 підпори, а коли взявся за третю, амбар завалився з шумом. Іван Іванович взяв пилку та швидко втік до дому, коли він уже був вдома, то зразу заліз у ліжко. Наступний день він весь час боявся, що Іван Никифорович спалить йому дім, і подасть в суд на нього як помсту за амбар, Іван Іванович навіть наказав ключниці Гапці ходити перевіряти чи не лежить де під будинком сіна. Через деякий час він вирішив не чекати Івана Никифоровича і сам пішов в суд.
Розділ IV. Про те, що сталося в Миргородському повітовому суді ред.
Іван Іванович прийшов в суд зі своїм поданням. Суддя і всі здивувалися, що Іван Іванович посварився з Іваном Никифоровичем, та відмовляли його подавати свою скаргу, але той стояв на своєму. І секритарю Тарасу Тихоновичу довелося зачитати наступне:
Після Іван Іванович пішов, але в суд прийшов Іван Никифорович. Він спочатку не зміг зайти в суд, бо застряг у дверях, суддя і всі присутні його ледь змогли випхати на іншу сторону, після чого відкрили іншу половину дверей яка до цього була закрита. Тоді Іван Никифорович зміг пройти в середину, проте не ледь говорив бо така далека дорога була незвична для нього. Він віддав скаргу і секретар її зачитав:
Суддя запропонував Івану Никифоровичу чашечку чаю, проте той з переляку, що зайшов так далеко від дому відмовився і пішов. У вечері коли вже суддя зачиняв суд, в середину забігла бура свиня Івана Івановича і забрал зі столу скаргу Івана Никифоровича, яку ще не встигли переписати і вона була в одному екземплярі. Всі присутні довго думали, що це значить.
Розділ V в якому описано нараду між двома почесними в Миргороді особами ред.
В обід до Івана Івановича прийшов городничий. Іван Іванович здивувався чому це до нього той завітав. Городничий попросив Івана Івановича помиритися зі своїм давнім другом, але той навідріз відмовився. Також городничий поскаржився на буру свиню Івана Івановича і попросив її забрати для ув'язнення як злочинці. Але Іван Іванович відмовився. В кінці вони дійшли згоди, що коли Іван Іванович буде колоти свиню то пришле городничому кров'янки.
Розділ VI з якого читач легко може довідатися про все те, що в ньому міститься ред.
Хоч як старалися в суді приховати справу, а вже другого дня весь Миргород дізнався, що свиня Івана Івановича потягла скаргу Івана Никифоровича. Сам городничий перший, забувшись, проговорився про це. Коли Іванові Никифоровичу сказали про це, він нічого не сказав, спитав тільки: «чи не бура?». Але Агафія Федосіївна умовила скласти нову скаргу. Вони найняли того хто їм її зробив і відніс в суд. Скаргу позначили, записали, виставили номер, вшили, розписались, усе те за один день, і поклали в шафу, де вона лежала 12 років. Тимчасом сталася надзвичайно поважна для всього Миргорода подія. Городничий упоряджав асамблею! Там були присутні Тарас Тарасович, Євпл Акинфович, Євтихій Євтихійович, Іван Іванович, не той Іван Іванович, а другий, Сава Гаврилович, наш Іван Іванович, Олефір Олефірович, Макар Назарович, Хома Григорович та інші. Коли кривий Іван Іванович дізнався про сварку, то він запропонував помирити старих друзів. Поки Іван Іванович був в сусідній кімнаті всі вирішили послати когось по Івана Никифоровича, той прийде і коли вони друг друга побчать то помиряться. По Івана Никифоровича пішов Антон Прокопович Голопузя.
Розділ VII і останній ред.
Коли Антон Прокопович прийшов до Івана Никифоровича, то клявся йому, що на заході немає Івана Івановича. І Іван Никифорович таки погодився прийти. Спочатку коли Антон Голопузя зайшов в кімнату то він сказав, що Іван Никифорович не прийде, і всі почали його закидувати доганами. А коли в кімнату зайшов Іван Никифорович то всі здивувалися, а Антон Прокопович заливався зі сміху. Івана Івановича в кімнаті не було. Опам'ятавшись від подиву, вся громада зацікавилася здоров'ям Івана Никифоровича та виявила задоволення, що він роздався в широчінь. Всі сіли за стіл. Іван Іванович вибирав тоненькі кісточки як побачив, що навпроти нього сидить Іван Никифорович. В той же самий час глянув і Іван Никифорович. Піт котився градом з Івана Івановича та з Івана Никифоровича. Присутні, усі, скільки їх було за столом, поніміли від уваги й не відводили очей від колишніх приятелів. Нарешті Іван Іванович вийняв хусточку до носа й почав сякатися; а Іван Никифорович оглянувся навколо себе й спинився очима на відчинених дверях. Городничий ту ж мить помітив цей рух і наказав зачинити двері якнайщільніше. Тоді обидва приятелі почали їсти і вже ні разу не глянули один на одного. Як тільки скінчився обід, обидва колишні приятелі посхоплювалися з місць і почали шукати шапок, щоб утекти. Тоді городничий моргнув, а Іван Іванович, не той Іван Іванович, а другий, одноокий, став за спиною в Івана Никифоровича, а городничий зайшов за спину Іванові Івановичу, і обидва почали підштовхувати їх ззаду, щоб зіпхнути їх докупи і не випускати до того часу, поки не подадуть руки. Іван Іванович, одноокий, наштовхнув Івана Никифоровича, хоч трохи й косо, одначе ж досить іще влучно й на те місце, де стояв Іван Іванович; але городничий учинив дирекцію і занадто вбік через свою поранену ногу. Городничого замінив суддя. Дарма, що обидва приятелі дуже опиралися, одначе їх таки зштовхнули, бо обидві сторони, що діяли, дістали значне підкріплення від інших гостей. Тоді обступили їх з усіх боків щільно й не випускали доти, доки вони не наважилися подати один одному руку. Всі присутні в них запитали через що ті посварилися. Обоє відповідали, що ні в чому не винні. Іван Іванович сказав, що його Іван Никифорович образив непристойним словом яке він не хоче згадувати. Обоє були готові пробачити все друг другу, але Іван Никифорович сказав «ви образились за чорт знає що таке: за те, що я назвав вас гусаком…». Це знову образило Івана Івановича, він розгнівався і вибіг оскаженілий. Цілий місяць нічого не було чути про Івана Івановича. Він заперся у себе в домі. Іван Іванович дав хабар в суд і справу було перенесено до палати. Але її розгляд перенесли на іншу дату. І так справа переносилася наступні роки. Вже помер і кривий Іван Іванович, суддя Дем'ян Дем'янович, автор говорить що він проїжджав одного разу через містечко, і ледь впізнав сивого Івана Івановича та посивілого Івана Никифоровича, які все ще судилися.
Екранізації ред.
- 1941 — Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем ( СРСР)
- 1959 — Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем ( УРСР)
- 1983 — Миргород та його мешканці ( УРСР) (Фільм за мотивами оригінальної повісті, тут об'єднано повісті: «Старосвітські поміщики», «Іван Федорович Шпонька і його тітонька» та «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»)
- 2008 — Марево ( Росія) (Фільм за мотивами оригінальної повісті, тут об'єднано повість «Старосвітські поміщики» та «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»)
Цікаві факти ред.
- Українською за перекладом Максима Рильського твір опубліковано у виданні «Книгоспілка» (Харків — Київ) 1930 року та перевидано там же 1934.
- При першій публікації повісті в альманасі Олександра Смирдіна «Новосілля» 1834 року твір мав підзаголовок «Одна з невиданих повістей пасічника Рудого Панька»
- Часто люди переінакшують назву твору: замість «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» вживають «Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», або замінюють «Посварився» на «Посварилися», що заперечує задумку автора.
Примітки ред.
- «Повесть о том, как поссорился Иван Иванович с Иваном Никифоровичем», анализ (російською).
- Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем — Микола Гоголь, повний текст твору. www.ukrlib.com.ua. Процитовано 16 травня 2020.
- Коломієць, Лада Володимирівна (2015). Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: Матеріали до курсу “Історія перекладу" (укр.). Нова Книга. ISBN 978-966-382-574-8.
Посилання ред.
- Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем — видання 1835-го року на сайті Інтернет-архів