Констянтин Петрович Побєдоносцев (21 травня (2 червня) 1827, Москва — †10 (23) березня 1907, Петербург) — російський державний діяч, вищий чиновник, учений-правознавець консервативного напрямку. Був придворним наставником спадкоємців престолу Романових — майбутніх імператорів Олександра III та Миколи II, викладав їм законознавство і право. У 1880—1905 — обер-прокурор Святійшого Синоду. Вважається «сірим кардиналом» російської політики часу царювання Олександра III.
| Побєдоносцев Констянтин Петрович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 21 травня (2 червня) 1827 Москва |
| Помер | 10 (23) березня 1907 (79 років) Петербург |
| Поховання | Новодівочий цвинтар |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | правник, політик, філософ |
| Відомий завдяки | юриспруденція |
| Alma mater | Училище правознавства |
| Науковий ступінь | доктор праваd |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Імператорський Московський університетd |
| Членство | Петербурзька академія наук, Сербське вчене товариствоd і Сербська академія наук і мистецтв |
| Посада | Q57638186? і член Державної ради Російської імперії[d] |
| Конфесія | православна церква |
| Батько | Petr Pobedonostsevd |
| Брати, сестри | Sergey Pobedonostsevd і Q4366242? |
| Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
У 1841—1846 навчався в Імператорському училищі правознавства. У 1859 захистив магістерську дисертацію «До реформ цивільного судочинства» і у 1860 був обраний професором Імператорського Московського університету кафедри цивільного права, 1862—1865 викладав в ньому. Почесний член Імператорської Академії наук з 1880 року. Почесний громадянин міста Сарапул, Удмуртія.
У квітні 1880 призначений обер-прокурором Святійшого Синоду і членом Комітету міністрів. Автор маніфеста 29 квітня 1881 «Про непорушність самодержавства», найближчий радник Олександра III. Відігравав значну роль у визначенні урядової політики в царині освіти, політики щодо національного питання і інших. Один з ініціаторів політики контрреформ. Російська історіографія вважає Побєдоносцева консерватором: у всіх своїх реформах він переслідував, перш за все, цілі охоронного характеру, прагнув до зміцнення «традицій». Був автором реформи церковно-приходської освіти, при якій, згідно з його ідеалами, учні повинні були отримувати мінімум конкретних знань, проте твердо засвоювати правила любові до Бога, Царя й Вітчизни.
З листа Обер-прокурора Св. Синода К. П. Побєдоносцева спадкоємцеві-цесаревичу Олександру Олександровичу 29 січня 1881:
… Вчора увечері помер Достоєвський. Мені був він близький приятель і сумно, що немає його… Але смерть його — велика втрата і для Росії. Серед літераторів він — чи не один — був гарячим проповідником основних початків віри, народності, любові до вітчизни… Він був бідний і нічого не залишив окрім книг. Сімейство його в нужді… Ви знали і цінували завжди покійного Достоєвського за його твори, які залишаться назавжди пам'ятником великого російського таланту…
У 1901 році на Побєдоносцева було здійснено замах. Статистик губернського земства Самарського Н. К. Лаговський стріляв у Побєдоносцева 8 березня 1901 року. Був схоплений і 27 березня засуджений на 6 років каторги. У жовтні 1905 Побєдоносцев звільнений від посади обер-прокурора Синоду і члена Комітету міністрів із залишенням на посадах члена Держради, статс-секретаря і сенатора.
Кавалер численних орденів: Св. Олександра Невського (1883, діамантові знаки до ордена — 1888), Св. Володимира 1-го ступеня (1896), Св. Андрія Первозванного (1898, діамантові знаки до ордена — 1904) і ін.
Примітки Редагувати
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- различные авторы Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907.
- ГА РФ Ф.677. Оп.1. Д.963. Л.12-13. Кат.88
Джерела та література Редагувати
- Шандра В. С. Побєдоносцев Костянтин Петрович [ 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 279. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Посилання Редагувати
- Побєдоносцев [ 16 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — С. 579. — ISBN 966-7492-04-4.
- Побєдоносцев Константин // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1403. — 1000 екз.