По́бочень — підвищена ділянка перекату, що прилягає до випуклого берега річки, яка має меандри.
Утворюється в результаті повільного нагромадження наносів у процесі розвитку і зміщення меандру. Побочень, розташований у верхній частині перекату, називається верхнім, у нижній — нижнім; для них характерне шахове розташування біля обох берегів річок. Затоплюється водою під час повеней та паводків. Тильна частина побоченя поступово заростає рослинністю і приєднується до заплави.
Побочені характерні для багатьох річок рівнинної частини України, зокрема, для таких річок як Дніпро, Прип'ять, Десна, Тетерів, Ірпінь, Дністер, Сіверський Донець тощо.
Джерела ред.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Побочень
| Це незавершена стаття з гідрології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |