Плієв Ісса Олександрович Ісса Олекса ндрович Плієв ос Пліти Іссæ 12 25 листопада 1903 19031125 2 лютого 1979 радянський

Народився в селі Старий Батако (нині Правобережного району Північної Осетії) в родині бідного осетинського селянина. Рано втратив батька, з дитячих років розпочав трудову діяльність.

У Червоній армії з 1922 року. Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1926 році закінчив Ленінградську кавалерійську школу і до 1930 року служив курсовим командиром кавалерійської школи в Краснодарі. Після випуску з Військової Академії імені Фрунзе в 1933 році Плієв стає начальником оперативного відділення штабу 5-ї кавалерійської дивізії.

У 1936—1938 роках — радник у Монгольської народно-революційної армії. У 1939 році, командуючи кавалерійським полком 6-ї кавалерійської дивізії, брав участь в поході в Західну Білорусь.

Друга світова війна Редагувати

У 1941 році закінчив Академію Генерального Штабу. Під час німецько-радянської війни воював на Західному, Південному, Південно-західному, Степовому, 3-му Українському, 1-му Білоруському, 2-му Українському фронтах.

З липня 1941 року командував 50-ю кавалерійською дивізією (з листопада 1941 — 3-тя гвардійська кавалерійська дивізія), у серпні — грудні 1941 року здійснювала рейди по тилах групи армій «Центр» у районі Смоленська і в Підмосков'ї. З грудня 1941 року — командував 2-м гвардійським, з квітня 1942 року — 5-м, з липня — 3-м гвардійським, з листопада 1943 — 4-м гвардійським корпусами. З листопада 1943 року Плієв очолював 1-шу кінно-механізовану групу (1 КМГ).

Командував військами в Московській і Сталінградській битвах, у Мелітопольській, Березнеговато-Снігірівській, Одеській, Білоруській, Будапештській і Празькій операціях. За уміле управління військами при форсуванні річки Південний Буг, у боях за Одесу і проявленні при цьому мужність і героїзм Плієву присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Під час радянсько-японської війни командував кінно-механізованою групою в Хингано-мукденській операції 1945 року. За успіхи в розгромі Квантунської армії нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

За роки німецько-радянської війни І. О. Плієв 16 разів персонально згадувався в наказах Верховного Головнокомандувача СРСР Й. В. Сталіна.

Післявоєнна служба Редагувати

З липня 1946 року командував 9-ю механізованою армією Південної групи військ, з лютого 1947 — 13-ю армією ПрикВО, з квітня 1949 року — 4-ю армією ЗакВО. У 1949 році закінчив Вищі академічні курси при Академії Генерального Штабу. У 1955—1958 роках — перший заступник командувача, а з квітня 1958 року по 1968 р. — командувач військами Північно-Кавказького військового округу.

На цій посаді 2 червня 1962 року брав участь у придушенні новочеркаських маніфестантів.

На початку 1960-х років очолював угрупування радянських військ на Кубі. Під час Карибської кризи отримав право на застосування ядерної зброї у разі вторгнення США на Кубу. З червня 1968 року — військовий інспектор, радник Групи генеральної інспекції Міністерства Оборони СРСР.

Похований у Владикавказі.

Військові звання Редагувати

Нагороди Редагувати

Двічі Герой Радянського Союзу — Медаль Золота Зірка (16.04.1944, 8.09.1945);
Шість орденів Леніна (03.11.1941, 16.04.1944, 1947, 1962, 1962, 12.11.1978);
Орден Жовтневої Революції (1973);
Три ордени Червоного Прапора (03.11.1944, 1952, 1969);
Два ордена Суворова I ступеня (10.03.1944, 28.04.1945);
Орден Кутузова I ступеня (23.07.1944);
Іноземні ордени, в тому числі — звання Герой Монгольської Народної Республіки (1971).

Пам'ять Редагувати

Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу І. О. Плієва встановлений у Владикавказі.

Також в центрі столиці Північної Осетії вже після розпаду Радянського Союзу встановлена кінна статуя генерала армії.

Його ім'я було присвоєне Орджонікідзевському вищому зенітно-ракетному училищу ППО.

Установлений у Цхінвалі.

Є почесним громадянином м. Калач-на-Дону.

В Одесі є вулиця, що носить ім'я І. Плієва.

Центральна площа міста Березівка, Одеської області, названа іменем генерала Плієва.

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 24 липня 2011.
Невідомий СРСР. Протистояння народу і влади 1953—1985 рр. [ 28 липня 2018 у Wayback Machine.] М.: Олма-прес, 2006. 448 з
Згідно з п.4. Положення про звання «Героя Радянського союзу» в редакції від 14 травня 1973 року. — «Герой Радянського Союзу, що вчинив повторно героїчний подвиг, не менший того, за який інші, що вчинили подібний подвиг, удостоюються звання Героя Радянського Союзу, нагороджується орденом Леніна і другою медаллю „Золота Зірка“ і в ознаменування його подвигів споруджується бронзовий бюст Героя з відповідним написом, що встановлюється на його батьківщині, про що робиться запис в Указі Президії Верховної Ради СРСР про нагородження».
[1] Вулиця Генерала Плієва на карті Одеси

Посилання Редагувати

Плієв Ісса Олександрович [ 7 вересня 2011 у Wayback Machine.] — двічі Герой Радянського Союзу
. Режисер — С. Бейсембаєв
Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник. Т. 2. М.: Воєнвид. 1988 р.
Люди безсмертного подвигу. Москва «ПЛ» т.2 1975 р.
Герої Радянського Союзу [ 4 березня 2014 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 24 липня 2011.

[2] Невідомий СРСР. Протистояння народу і влади 1953—1985 рр. [ 28 липня 2018 у Wayback Machine.] М.: Олма-прес, 2006. 448 з

[3] Згідно з п.4. Положення про звання «Героя Радянського союзу» в редакції від 14 травня 1973 року. — «Герой Радянського Союзу, що вчинив повторно героїчний подвиг, не менший того, за який інші, що вчинили подібний подвиг, удостоюються звання Героя Радянського Союзу, нагороджується орденом Леніна і другою медаллю „Золота Зірка“ і в ознаменування його подвигів споруджується бронзовий бюст Героя з відповідним написом, що встановлюється на його батьківщині, про що робиться запис в Указі Президії Верховної Ради СРСР про нагородження».

[4] [1] Вулиця Генерала Плієва на карті Одеси