Мико́ла Дми́трович Плє́хов (1 травня 1902, Алчевськ — 9 січня 1969, Київ) — український радянський архітектор, професор, член-кореспондент Академії будівництва і архітектури УРСР.
| Микола Дмитрович Плєхов | |
|---|---|
| | |
| Народження | 1 травня 1902 |
| Смерть | 9 січня 1969 (66 років) |
| Поховання | міське кладовище «Берківці» (ділянка №31) |
| Країна | СРСР |
| Навчання | Харківського технологічного інституту |
| Діяльність | архітектор |
Біографія ред.
Народився 1 травня 1902 року в місті Алчевську. У 15 років пішов добровольцем в Червону Армію в батальйон, яким командував Пархоменко.
Закінчивши інженерно-будівельний факультет Харківського технологічного інституту, працює у ряді організацій Харкова:
- з 1930 по 1934 рік — у Всеукраїнському науково-дослідницькому інституті споруд;
- з 1934 року — в Харківському інженерно-будівельному інституті, деканом архітектурного факультету.
В 1943—1944 роках займався проектуванням та спорудженням мостів через Дніпро і Тису.
У 1944 році Микола Плєхов переїздить до Києва, стає ректором Київського інженерно-будівельного інституту, одночасно керує кафедрою архітектурних конструкцій. У 1953 році захищає кандидатську дисертацію.
У грудні 1954 року призначений керівником Управління у справах архітектури Ради Міністрів УРСР, при цьому Плєхов не залишає КІБІ, а продовжує працювати над створенням об'ємно-блокового житлового будівництва.
З 1957 року Миколу Дмитровича призначають директором Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (НІІБК), а в 1958 році — членом-кореспондентом Академії будівництва і архітектури УРСР. У 1966 році Микола Плєхов одержав вчене звання професора.
Помер 9 січня 1969 року. Похований в Києві на міському кладовищі «Берківці» (ділянка №31).
Література ред.
- В. О. Жадько. Український Некрополь. Київ. 2005. ISBN 966-8567-01-3. стор. 266.