Павло Трохимович Писаренко (нар. 10 жовтня 1921, Станіславівка — пом. 7 грудня 1996, Віньківці) — Герой Радянського Союзу , командир гармати танка Т-34-85, 1-го батальйону, 36-ї гвардійської Нижньодніпровської танкової бригади, 4-го гвардійського Сталінградського механізованого корпусу, 7-ї гвардійської армії, 2-го Українського фронту, гвардії сержант.
| Павло Трохимович Писаренко | |
|---|---|
| Народився | 10 жовтня 1921 Станіславівка, Подільської губернії, УСРР нині Віньковецький район Хмельницької області, Україна |
| Помер | 7 грудня 1996 (75 років) Віньківці |
| Країна | СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | громадський діяч |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Військове звання | гвардії сержант |
| Партія | член КПРС (1958) член СПУ (1992) |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Народився 10 жовтня 1921 року у селі Станіславівці, Подільської губернії, УСРР (нині Хмельницький район Хмельницької області, Україна) в родині селянина. Українець. Освіта початкова. Працював слюсарем на заводі у місті Миколаїв. Звідси у січні 1941 року був призваний на службу у Червону Армію. Служив стрільцем гармати в 47-й танковій дивізії 18-го механізованого корпусу Одеського військового округу.
Воює на фронтах Другої світової війни із червня 1941 року — стрілець гармати танка, стрільць-радист, командир гармати танка. Воював на Південному, Південно-Західному, Сталінградському, 4-му, 3-му і 2-му Українських фронтах. В боях одержав 5-ть поранень, в тому числі два важких (07.08.1941 і 18.02.1945).
У важких боях 17 — 19 лютого 1945 року, командир гармати танка гвардії сержант Писаренко на правому березі річки Грон в районі населеного пункту Каменін (на північ від міста Штурово, Словаччина), не допустив прориву противника на переправу. Діючи із засідки, екіпаж знищив 8 танків, 5 бронетранспортерів і до 270 німецьких солдатів.
За мужність і відвагу, проявлені в боях на берегах річки Грон гвардії сержантові Писаренку Павлу Трохимовичу, 28 квітня 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна.
Після війни, у 1946 році, Павло Трохимович демобілізувався і повернувся додому. Жив і працював у рідному селі Станиславівка трактористом. Згодом працював у селі Зіньків, у Зіньківському відділені «Сільгосптехніка». У селищі Віньківці працював шофером, диспетчером, начальником Віньковецької автобусної станції. Після виходу на пенсію був активним громадським діячем.
Помер Писаренко Павло Трохимович 7 грудня 1996 року. Похований у селищі Віньківці.
Нагороди ред.
Павло Трохимович був нагороджений:
Примітки ред.
- ↑ Електронний банк документів «Подвиг народу…». Писаренко Павло Трохимович (рос.)
- Історія села Зінькова
- Спомин про справжнього партійця і людину[недоступне посилання з липня 2019]
Посилання ред.
- Спомин про справжнього партійця і людину[недоступне посилання з липня 2019] Газета СПУ «Товариш» від 02.11.2011
- Електронна бібліотека — «Люди та Книги». Писаренко Павло Трохимович (рос.)
- Писаренко Павло Трохимович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 26 серпня 2014.