Ві́ктор Миха́йлович Пинзе́ник (нар. 15 квітня 1954, Смологовиця, Іршавський район, Закарпатська область) — український політик і економіст (доктор економічних наук з 1989 р., професор з 1991 р.), голова партії «Реформи і порядок» (жовтень 1997— лютий 2010).
| Віктор Михайлович Пинзеник | |
|---|---|
| | |
| 10-й міністр фінансів України | |
| 18 грудня 2007 — 17 лютого 2009 | |
| Президент | Віктор Ющенко |
| Попередник | Микола Азаров |
| Наступник | в.о. Ігор Уманський |
| 8-й міністр фінансів України | |
| 4 лютого 2005 — 4 серпня 2006 | |
| Президент | Віктор Ющенко |
| Попередник | Микола Азаров |
| Наступник | Микола Азаров |
| 3-й міністр економіки України | |
| 27 жовтня 1992 — 13 квітня 1993 | |
| Президент | Леонід Кравчук |
| Попередник | Володимир Лановий |
| Наступник | Юрій Банніков |
| Народився | 15 квітня 1954 (69 років) Смологовиця, УРСР |
| Відомий як | економіст, політик |
| Місце роботи | ЛНУ імені Івана Франка |
| Країна | Україна |
| Alma mater | ЛНУ імені Івана Франка |
| Політична партія | безпартійний |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| pynzenyk.com.ua | |
| Віктор Михайлович Пинзеник на сайті Верховної Ради | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
| Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| 1-го скликання | |||
| безпартійний | 4 січня 1992 | — | 10 травня 1994 |
| 2-го скликання | |||
| безпартійний | 11 травня 1994 | — | 12 травня 1998 |
| 3-го скликання | |||
| Реформи і порядок | 12 травня 1998 | — | 14 травня 2002 |
| 4-го скликання | |||
| Реформи і порядок (Наша Україна) | 14 травня 2002 | — | 7 липня 2005 |
| 6-го скликання | |||
| Реформи і порядок (БЮТ) | 23 листопада 2007 | — | 19 грудня 2007 |
| 7-го скликання | |||
| безпартійний (УДАР) | 12 грудня 2012 | — | 27 листопада 2014 |
| 8-го скликання | |||
| безпартійний, (Блок Петра Порошенка) | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
| |
Міністр фінансів і віце-прем'єр кількох урядів України (востаннє посаду міністра фінансів займав з 18 грудня 2007 р. до 17 лютого 2009 р.).
Народний депутат України 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8-го скликань.
Освіта ред.
Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка (економічний факультет; економіст, 1975), аспірантуру ЛДУ (1979), докторантуру Московського державного університету імені Михайла Ломоносова (1989).
Кандидатська дисертація «Економічні проблеми стимулювання підвищення рівня якості продукції (на матеріалах підприємств машинобудівної промисловості)» (Львівський політехнічний інститут, 1980).
Докторська дисертація «Ціни у механізмі управління якістю машинобудівної продукції виробничо-технічного призначення» (Московський державний університет, 1989).
Життєпис ред.
1975—1981 — асистент
1981—1987, 1990 — доцент
1987—1989 — старший науковий працівник
1990 — професор Львівського державного університету ім. І.Франка
1989—1992 — перший директор Львівського інституту менеджменту.
1991—1992 — завідувач кафедри економіки і управління народним господарством економічного факультету Львівського державного університету ім. І.Франка.
Народний депутат України 1-го скликання з грудня 1991, член Комісії з питань економічної реформи та управління народним господарством.
Березень — жовтень 1992 — заступник голови Колегії з питань економічної політики Державної думи України.
27 жовтня 1992 — 13 серпня 1993 — міністр економіки України, віце-прем'єр-міністр України з економіки.
З вересня 1993 — голова Українського фонду підтримки реформ.
Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 до квітня 1998, висунутий виборцями. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Член депутатської групи «Реформи».
31 жовтня 1994 — серпень 1995 — Перший віце-прем'єр-міністр України.
3 серпня 1995 — вересень 1996 — віце-прем'єр-міністр України.
Вересень 1996 — квітень 1997 — віце-прем'єр-міністр України.
Був головою Ради з питань економічної реформи при Президентові України з грудня 1994, головою Національної ради з питань статистики при Президентові України з квітня 1995.
Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 по квітень 2002; член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності з липня 1998, керівник фракції ПРП «Реформи-центр» з грудня 1998.
Член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи з липня 1997 по січень 1999.
Позаштатний радник Президента України з питань економічної політики з вересня 1994 по січень 2000.
2002 — учетверте обраний до Верховної Ради України за списком блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», 5-й номер у списку. Член парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, перший заступник голови фракції «Наша Україна».
Лютий 2005—2006 — міністр фінансів України в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова.
На парламентських виборах 2006 року балотувався за списками блоку «Пора-ПРП», але до Верховної Ради не потрапив — блок не подолав 3%-ний бар'єр.
Народний депутат України 6-го скликання (листопад — грудень 2007) від Блоку Юлії Тимошенко, № 6 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член ПРП. Заступник голови фракції «Блок Юлії Тимошенко» (листопад-грудень 2007). Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007 через призначення міністром фінансів України в другому уряді Юлії Тимошенко.
12 лютого 2009 подав заяву про звільнення з посади міністра фінансів України — на тлі незгоди з бюджетною політикою уряду в часи фінансово-економічної кризи. 17 лютого Верховна Рада погодилася відправити Пинзеника у відставку.
Лютий 2010 — з'їзд ПРП обрав на місце В.Пинзеника головою партії Сергія Соболєва.
Січень 2011 — призначений заступником голови Наглядової ради АТ «УкрСиббанк».
28 жовтня 2012 обраний народним депутатом України 7-го скликання від партії «УДАР». Заступник голови фракції, член Комітету України з питань економічної політики.
Почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (з 1996) та Тернопільської академії народного господарства.
Заслужений економіст України з квітня 2004.
Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».
З серпня 2019 року — представник держави у складі наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України».
Родина ред.
- Дружина: Марія Романівна Пинзеник
- Діти: Ольга, Юлія, Володимир та Віталій
- Племінниця: Пинзеник Олеся Олександрівна, депутат Київради.
Доробок ред.
Автор понад 400 статей, книг:
- «Матеріальне стимулювання підвищення рівня якості праці» (1985)
- «Ціни і якість продукції виробничо-технічного призначення» (1988)
- «Азбука повного госпрозрахунку» (1991)
- «Коні не винні, або реформи чи їх імітація» (1998, 1999)
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 20 лютого 2009. Процитовано 17 лютого 2009.
- Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
- Пинзеник став представником держави в наглядовій раді «Магістральних газопроводів України». УНІАН. 23 серпня 2019. оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 14 березня 2022.
- Пинзеник Олеся Олександрівна // chesno.org
Посилання ред.
- Віктор Пинзеник. Офіційний сайт [ 12 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Довідник Хто є хто в Україні. Довідник. — К.: К. І. С. [ 25 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Біографія В.Пинзеника // Сайт «Єдина Україна»[недоступне посилання з квітня 2019]
- Валентина Кузик. Емісія нездійсненна // Український тиждень, № 23(84), 12.06.2009 [ 23 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Віктор Пинзеник: «Нові ленінці» продовжують курс на дефіцит бюджету // Главред, 20.05.2010 [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Віктор Пинзеник: Щоб не чути про дефолт, не живіть в борг // Главком, 12.10.2011[недоступне посилання з липня 2019]
- Верховна Рада України 1-го скликання, сторінка депутата [ 11 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 2-го скликання, сторінка депутата [ 25 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 3-го скликання, сторінка депутата [ 25 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 4-го скликання, сторінка депутата [ 25 липня 2020 у Wayback Machine.]
| Попередник: | 3-й Міністр економіки 27 жовтня 1992- 13 квітня 1993 | Наступник: |
| Лановий Володимир Тимофійович | Банніков Юрій Олександрович |