Печерні міста (рос. пещерные города, англ. cave cities, нім. Höhlenstädte f pl) — підземні споруди або природні печери, що слугували житлом, військовим укріпленням, місцем релігійних культів, поховань померлих.
Перші великі природні об'єкти, адаптовані та використані первісною людиною. Пристосування печер і гротів до вимог життя, а також їх збільшення й поєднання між собою, прикрашення інтер'єрів за допомогою наскельного живопису дали початок підземному будівництву й архітектурі в цілому. Природні форми печер і гротів відображались на способах будівництва гірничих виробок, а також започатковували форми перших будівельних споруд на земній поверхні. Спорудження печер сприяло знахідкам перших корисних копалин та зумовило інтуїтивні спроби їх використання. Найбільше розповсюдження печерні міста знайшли в гірських масивах, складених стійкими і водночас зручними для руйнування породами (вапняки, мергелі, крейда та інше).
Великі печерні міста є в Афганістані (Баміанська долина), Туреччині (Каппадокія), Грузії (Уплісцихе, Вардзіа), Перу (Кахамарка),
В Україні найвідоміші печерні міста зосереджені в столових масивах Внутрішньої гряди Кримських гір (Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен та інше).
Див. також Редагувати
- Печерні міста і церкви України
- Печерні міста Криму
- Печерні міста Туреччини
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Довідник з історії України [ 17 січня 2008 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Печерні міста // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 148. — ISBN 978-966-7407-83-4.