Пече́ри Кампане́т або Куе́вас-де-Кампане́т (кат. Coves de Campanet, ісп. Cuevas de Campanet) — комплекс печер на південних схилах гори Сан-Мігель в Серра-де-Трамунтана біля муніципалітету Кампанет (від якого походить назва). Розташовані на півночі острова Мальорка (Балеарські острови) в Іспанії.
| Печери Кампанет | |
|---|---|
| кат. Coves de Campanet ісп. Cuevas de Campanet | |
| Характеристики | |
| Тип | карстова |
| Гірські породи | вапняк |
| Глибина | 50 м |
| Дослідження | |
| Рік відкриття | 1945 |
| Відвідування | |
| Вільний доступ | з 10 листопада 1948 |
| Освітлення | електричне |
| Розташування | |
| 39°47′32″ пн. ш. 2°58′09″ сх. д. / 39.79238056002777313° пн. ш. 2.969400000027777597° сх. д. | |
| Країна | Іспанія |
| Регіон | Балеарські острови |
| Місцевість | Кампанет |
| Карти розташування | |
|
| |
| Печери Кампанет у Вікісховищі |
Опис ред.
Печери охоплюють територію 3 200 м² і розташовані на глибині 50 метрів від поверхні, утворюючи порожній простір близько 16 000 м³. Характеризуються тонкістю і багатством своїх вапняних відкладень у вигляді сталактитів і сталагмітів.
У печерах знайдені численні рештки балеарського козла (Myotragus balearicus), ендемічного виду островів Мальорка і Менорка, який вимер близько 4 000 років тому, після появи на островах людини у зв'язку з прирученням та полюванням на них. Балеарський козел перебрався на Балеарські острови під час висихання середземноморського басейну у Мессинський період. Їхні предки залишились ізольованими від материка у період пліоцену.
У натічних греблях — гурах, що знаходяться в деяких печерних залах, знайдені різні види ракоподібних. Також тут зустрічається м'ясоїдний сліпий жук Henrotius jordai, ендемік острова Мальорки, який був описаний у 1914 році австрійським ентомологом Едмундом Райттером.
Історія відкриття ред.
З метою перетворення сухих фермерських угідь Со-на-Пач у родючі землі, власник маєтку Гільєм Торрес-і-Кладера ініціював пошуки води. У червні 1945 року, фермер Бартомеу Палоу-і-Беннассер випадково знайшов печеру під час розширення у горі невеликого отвору, з якого йшов невеликий потік повітря. Наступного року тут розпочались роботи з підготовки печер до візитів.
Роботи тривали до 1948 року. Перший доступ зі сходами створив Бартомеу Чінета. Антоні Сальва-і-Торрес отримав дозвіл на пертворення печер у туристичний маршрут, і зрештою, викупив їх. Архітектор Жузеп Феррагут спроектував прилеглі будівлі, сходи і сад, а також доріжки і тунель. Печери були відкриті для відвідування 10 листопада 1948 року.
У мистецтві ред.
Печери надихали художників, зокрема Касіміра Мартінеса Таррассо́ (1900—1980), який у 1948 році присвятив їм серію картин; та поетів, таких як Бартомеу Гуасп-і-Желаберт (1893—1976), який написав оду «Печери Сан-Мігель» (1949). Печери також були використані як локації для зйомок кінофільмів.
Посилання ред.
- Офіційний сайт [ 4 серпня 2015 у Wayback Machine.] (кат.) (англ.) (ісп.) (нім.)