Олександр Іванович Петров (16 лютого 1838 — 15 серпня 1915) — російський державний діяч, мінський і харківський губернатор, сенатор, дійсний таємний радник.
| Олександр Іванович Петров рос. дореф. Александр Иванович Петров | ||
| Петров — дворянський рід | ||
| ||
|---|---|---|
| 2 серпня 1874 — 11 квітня 1878 | ||
| Попередник: | Андрій Іванович Друкарт | |
| Наступник: | Миколай Федорович Іваненко[ru] | |
| ||
| 30 серпня 1879 — 30 січня 1886 | ||
| Попередник: | Валерій Іванович Чариков | |
| Наступник: | Миколай Миколаєвич Трубецький | |
| ||
| 30 січня 1886 — 24 березня 1895 | ||
| Попередник: | барон Олександр Олександрович Ікскуль | |
| Наступник: | Герман Августович Тобізен | |
| ||
| 1897 — 15 серпня 1915 | ||
| Народження: | 16 лютого 1838 Санкт-Петербург | |
| Смерть: | 15 серпня 1915 (77 років) Санкт-Петербург | |
| Поховання: | Олександро-Невська лавра | |
| Освіта: | Полоцький кадетський корпус | |
| Рід: | Петров | |
| Нагороди: |
Біографія ред.
Походить з дворян Саратовської губернії.
Закінчив курси у Полоцькому кадетському корпусі та Офіцерській стрілецькій школі (06.06.1857).
У 1859 році закінчив школу по першому розряду. Служив у лейб-гвардійському стрілецькому Імператорської фамілії батальйоні.
У 1863 році переведений до лейб-гвардійської стрілецької батареї Імператорської фамілії. Брав участь у справах проти польських заколотників і за відзнаку біля села Монтвидове 12 червня нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом.
У 1865 році відряджений з Найвищого дозволу для занять при установчому комітеті до Королівства Польського, де був комісаром Келецької комісії по селянським справам.
У 1866 році зарахований до статс-секретарів Царства Польського.
У 1868 році призначений комісаром Скерневицького повіту Варшавської губернії.
Займає посаду Седлецького віце-губернатора (02.08.1874 — 14.04.1878); далі: Мінський губернатор (30.08.1879 — 30.01.1886); Харківський губернатор (30.01.1886& — 24.03.1895). Помічник Варшавського генерал-губернатора з цивільної частини (24.03.1895 — 12.02.1897).
У 1897 році Всемилостивіше повелено бути присутнім у Правлячому Сенаті.
З 1894 року гофмейстер Двору Його Імператорськї Величності. Почесний громадянин Мінська. Почесний громадянин Харкова.
Був головою комітету по спорудженню Храму Христа Спасителя в Бірках, зведеного у 1894 році на місці трущеня імператорського поїзда у 1888 році.
Дійсний статський радник (01.04.1879), таємний радник (30.08.1887), гофмейстер (1894), дійсний таємний радник (06.06.1907).
| Попередник: | Голова Харківської губернії 1886 — 1895 | Наступник: |
| Ікскуль Олександр Олександрович (1884 — 1886) | Герман Августович Тобізен (1895 — 1902) |
Родина ред.
- Дружина — Олександра Михайлівна Петрова, голова Харківського товариство взаємної допомоги вчительок та виховательок з 1890 років
Нагороди ред.
- Орден Святої Анни 3-го ст. з мечами і бантом (12.06.1863);
- Орден Святого Олександра Невського (01.01.1904).
Джерела ред.
- Альманах современных русских государственных деятелей. — СПб.: Тип. Исидора Гольдберга, 1897. — С. 1184.
- Редакция журнала. А. И. Петров. — Всемирная иллюстрация[en], 1894. — Т. 52, № 1327. — С. 12.
- Мурзанов Н. А. Правительствующий сенат. (Господа сенат). 22 февраля 1711 — 22 февраля 1911. Список сенаторов. — СПб., 1911. — С. 37. (рос.)
- Российский государственный исторический архив. — Ф. 496, оп. 3, д. 36.
- Губернии Российской империи. История и руководители. 1708—1917. — М., 2003. — С. 16, 168, 264, 319.
- Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского (1725—1917). Биобиблиографический словарь в трех томах. Т.3. — М., 2009. — С. 811. (рос.)