Пекі́нська уго́да (кит. 北京条約) або Пекі́нська конве́нція (англ. Convention of Peking) — мирна угода, яка складається з трьох окремих договорів, укладена у жовтні 1860 року між маньчжурською династією Цін, що керувала Китаєм, та коаліцією Великої Британії, Франції та Росією, яка безпосередньо не брала участі у війні. Угода поклала край Другій опіумній війні, яка тривала у 1856–1860 роках та закінчилася поразкою Цін. Статті угоди також регламентували порядок призначення консулів, встановлювали регламент відправлень дипломатичного листування та надавали сторонам можливість у подальшому вдосконалювати правила сухопутної торгівлі.
| Пекінська угода | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 2 (14) листопада 1860 |
| Підписанти | принц Ґонґ граф Елґін Жан-Батист Луї Ґро[fr] граф Микола Ігнатьєв |
| Сторони | Династія Цін Велика Британія Франція Російська імперія |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Передумови Редагувати
Договір з Британією було підписано 24 жовтня, а з Францією — 25 жовтня. Угода визнавала чинність Тяньцзіньського трактату 1858 року, на основі якого Росія 18 червня 1858 отримала частину північної Манджурії. Таким чином Росія остаточно закріпила за собою Уссурійський край, США (26 червня 1858) право відкрити посольство у Пекіні, право заходу у декілька портів, право християн сповідувати свою релігію, Велика Британія (26 червня 1858) додатково до США право судноплавства по Янцзи, статус Гонконгу.
Умови угоди Редагувати
| Історія Гонконгу[d] |
|---|
| Британський Гонконг |
| Нанкінський договір |
| Пекінський договір 1860 |
| Японська окупація Гонконга |
| Передача Гонконгу КНР |
| Гонконг |
Історія Гонконгу Портал «Гонконг» |
Згідно з умовами договору цінська сторона:
Росія, що не брала безпосередньої участі у війні, змусила безпомічну династію Цін зректись прав на північну Маньчжурію до ріки Уссурі
Спочатку уряд династії Цін сильно опирався підписанню договору, проте британсько-французькі сили окупували столицю Пекін, змусивши силою противника до капітуляції. Маньчжури пристали на вимоги іноземців, в обмін на допомогу в придушенні Тайпінського повстання.
Мирна угода сильно вдарила по престижу Цін та перетворила її імперію з передових країн, на одну найвідсталіших в Азії.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Нова історія світу: Середньовічна та нова історія Азії та Африки. [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] Навчально-методичний посібник. Полтава: ПП Мирон, 2020. 204 с.
- ↑ Пекінський договір 1860 // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- [. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 грудня 2014. 1858, Tianjin — Russia (Повний текст договору) (англ.)]
- [. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 14 грудня 2014. 1860, Beijing — Russia (Повний текст договору) (англ.)]
Джерела та література Редагувати
Пекінський договір 1860 // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.) Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- (рос.) Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.
Література Редагувати
- М. Миронова. Пекінські угоди 1860 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання Редагувати
- (англ.) Текст договору між Цін та Великою Британією [ 3 березня 2014 у Wayback Machine.]
- (кит.) Текст договору між Цін та Великою Британією [Архівовано 4 червня 2015 у Wayback Machine.]
- (англ.) Текст договору між Цін та Францією [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- (кит.) Текст договору між Цін та Францією [Архівовано 4 червня 2015 у Wayback Machine.]