Парламентські вибори в Італії 2022 Позачергові парламентські вибори відбулись в Італії 25 вересня 2022 року Унаслідок ур

Позачергові парламентські вибори відбулись в Італії 25 вересня 2022 року. Унаслідок урядової кризи 2022 року, що призвела до відставки прем'єр-міністра Маріо Драґі, президент Серджіо Матарелла розпустив італійський парламент 21 липня, за вісім місяців до його закінчення терміну і призначив позачергові вибори. Маріо Драґі продовжував очолювати уряд як виконувач обов'язків прем'єр-міністра.

	Перша партія	Друга партія	Третя партія
‹ 2018
Парламентські вибори в Італії 2022 400 місць у Палату депутатів Італії 200 місць в Сенат Італії
25 вересня 2022

Лідер	Джорджія Мелоні	Енріко Летта	Джузеппе Конте
Партія/список	Брати Італії	Демократична партія	Рух п'яти зірок
Коаліція	Правоцентристська	Лівоцентристська
Лідер партії з	8 березня 2014	14 березня 2021	6 серпня 2021
Округ лідера	Латина (П)	Тоскана (П)	Не обирався
Виграно місць	119 (П) · 65(С)	105 (П) · 42 (С)	52(П) · 28(С)
Голосів виборців	7 284 952 (П) · 7 135 316 (С)	5 337 738 (П) · 5 196 480(С)	4 315 497 (П) · 4 258 308(С)
Відсоток	26,0 %(П) · 26,0 %(С)	19,0 %(П) · 18,9 %(С)	15,4 %(П) · 15,5 % (С)
		Четверта партія	П'ята партія

Лідер	Маттео Сальвіні	Сільвіо Берлусконі
Партія/список	Ліга Півночі	Вперед, Італія
Коаліція	Правоцентристська	Правоцентристська
Лідер партії з	15 грудня 2013	18 січня 1994
Округ лідера	Лаціо (С)	Монца і Бріанца (С)
Виграно місць	66 (П) · 30(С)	45 (П) · 18(С)
Голосів виборців	2 458 752 (П) · 2 429 936 (С)	2 272 902(П) · 2 269 208(С)
Відсоток	8,7 % (П) · 8,8 %(С)	8,1 % (П) · 8,2 %(С)
Попередній прем'єр-міністр Маріо Драґі Безпартійний Обраний прем'єр-міністр Джорджа Мелоні Брати Італії

У виборах в Італії мають право брати як партії, так і виборчі списки (аналог виборчого блоку на виборах в Україні до Закону 2011 року № 4061-VI).

На виборах з рекордно низькою явкою виборців, правоцентристська коаліція отримала більшість місць. Джорджа Мелоні стала тріумфатором виборів, а її партія «Брати Італії» отримала більшість місць. За угодою всередині правоцентристської коаліції, найбільша партія в коаліції висуває кандидатуру наступного прем'єр-міністра, що зробило Мелоні найвірогіднішим наступним прем'єр-міністром. «Демократична партія» визнала поразку одразу після перших екзит-полів, тоді як прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький та Марін Ле Пен, колишня лідерка французької партії «Національньне об'єднання», привітали Мелоні з перемогою.

22 жовтня Джорджа Мелоні склала присягу як Голова Ради міністрів Італії.

Тло Редагувати

На загальних виборах в Італії 2018 року жодна політична група чи коаліція не отримала абсолютної більшості голосів, що призвело до підвішеного парламенту. 4 березня правоцентристська коаліція, у якій Ліга Півночі Маттео Сальвіні стала основною політичною силою, яка отримала більшість місць у Палаті депутатів і Сенаті, у той час як популістський Рух п'яти зірок на чолі з Луїджі Ді Майо став партією, яка набрала найбільшу кількість голосів. Лівоцентристська коаліція на чолі з Маттео Ренці з керівної Демократичної партії посіла третє місце. Через погані результати ДП і лівоцентристів Ренці подав у відставку 12 березня, його місце тимчасово посів Мауріціо Мартіна.

Сальвіні з Ліги продовжив націоналістичне спрямування, розпочате на загальних виборах 2018 року. У жовтні 2018 року Lega per Salvini Premier була заснована як сестринська партія для просування кандидатури Сальвіні на посаду прем'єр-міністра Італії. З того часу політичні оглядачі описали її як паралельну партію Ліги з метою політичної заміни останньої, обтяженої статутним боргом у розмірі 49 мільйонів євро. Статут ЛСП представляв її як націоналістичну та сувереністську партію. 22 січня 2020 року, за чотири дні до регіональних виборів, Ді Майо подав у відставку з посади лідера РПЗ, і його тимчасово замінив Віто Кримі.

Перший уряд Конте Редагувати

Джузеппе Конте з президентом Серджіо Матареллою в Квірінальському палаці

У результаті підвішеного парламенту були потрібні тривалі переговори задля сформування нового уряду. Переговори між Р5З та Лігою призвели до пропозиції самопроголошеного «уряду змін» під керівництвом Джузеппе Конте, університетського професора права, близького до Р5З. Після деяких суперечок із президентом Серджіо Матареллою кабінет Конте, який ЗМІ охрестили як західноєвропейський «перший повністю популістський уряд», було приведено до присяги 1 червня.

Вибори до Європейського парламенту, що відбулися у травні 2019 року, стали переможними для Ліги, яка здобула 34 відсотки голосів та 20 місць, більше, ніж будь-яка інша партія в країні. У серпні 2019 року заступник прем'єр-міністра Маттео Сальвіні оголосив вотум недовіри уряду Конте після зростання напруженості всередині більшості. Багато політологів вважають, що вотум недовіри був спробою форсувати дострокові вибори, щоб поліпшити становище Ліги в італійському парламенті, гарантуючи, що Сальвіні може стати наступним прем'єр-міністром. 20 серпня, після парламентських дебатів, у яких Конте звинуватив Сальвіні в тому, що він політичний опортуніст, який «спровокував політичну кризу лише у своїх особистих інтересах», прем'єр-міністр Конте подав у відставку зі своєї посади президентові Маттареллі.

Після загальних виборів 2018 року рейтинг Руху п'яти зірок почав знижуватися як в опитуваннях громадської думки, депутатів та сенаторів, так і в результатах виборів, починаючи з виборів до Європейського парламенту 2019 року в Італії. Після мізерних результатів Ді Майо отримав вотум довіри своєму керівництву і пообіцяв реформувати партію. На загальних виборах, що відбулися в березні 2018 року, M5S виграла 227 депутатів та 112 сенаторів; до лютого 2022 року партія скоротилася до 157 депутатів та 62 сенаторів, хоча залишалася найбільшою партією в парламенті.

Другий уряд Конте Редагувати

Уряд із президентом Італії Серджо Маттареллою після присяги 5 вересня 2019 року.

9 серпня Ліга Півночі поставила на голосування у Сенаті питання про довіру коаліційному уряду, у якому брала участь разом із Рухом п'ятьох зірок. 20 серпня 2019 року прем'єр-міністр Конте оголосив про відставку кабінету.

3 вересня 2019 року 79 634 членів Руху п'яти зірок із загальної кількості у 117 194 взяли участь в онлайн-голосуванні (ця цифра стала рекордним показником активності виборників за весь час проведення таких голосувань на IT-платформі «Руссо») і більшістю у 79 % схвалили угоду з ДП про формування коаліційного уряду.

4 вересня 2019 року Джузеппе Конте сформував свій другий уряд, що складався із Руху п'яти зірок із Демократичною партією, і представив його список міністрів президенту Маттареллі на затвердження.

5 вересня новий кабінет склав присягу у Квіринальському палаці і розпочав виконання своїх повноважень.

Уряд Драґі Редагувати

Прем'єр-міністро Маріо Драґі прямує до Квіринальського палацу щоб подати у відставку

У січні 2021 Маттео Ренці, лідер Italia Viva, та колишній прем'єр-міністр, відмовився від підтримки уряду Конте, що призвело до падіння уряду і спровокувало урядову кризу. Після консультацій Президент Італії Серджіо Матарелла призначив Маріо Драґі, банкіра і колишнього президента Європейського центрального банку прем'єр-міністром, щоб очолити уряд національної єдності, що складався з Рух п'яти зірок, Ліги Півночі, Демократичної партії, Разом заради майбутнього, Вперед, Італіє, Італія Віва тощо.

Протягом 2022 року ходили чутки про можливе припинення підтримки Р5З уряду національної єдності, включно з твердженням про те, що Драґі постійно критикував Конте і просив засновника Руху Беппе Грілло замінити його. Конте часто критикував економічну політику уряду, особливо щодо доходів громадян, гарантованого мінімального доходу для італійських громадян, що живуть за межею бідності. Понад те, напруженість щодо військової допомоги Україні після російського вторгнення 2022 року також викликала розкол у Р5З, коли міністр закордонних справ Луїджі Ді Майо покинув Рух у червні 2022 року, заснувавши свою власну політичну партію «Разом заради майбутнього» в опозиції на критику Конте щодо постачання зброї в Україну..

12 липня Драгі заявив, що піде у відставку, якщо Р5З перестане підтримувати уряд.

Передвиборча компанія Редагувати

Після розпуску парламенту офіційно розпочалася виборча кампанія. У межах лівоцентристської коаліції секретар Демократичної партії Енріко Летта одразу виключив можливість союзу з Рухом п'яти зірок Конте, за який він завжди виступав у попередні місяці. Летта заявив, що урядова криза призвела до «незворотного розриву» між двома партіями. З іншого боку, Конте звинуватив Летту у «зарозумілості та лицемірстві», а Лігу і ВІ в «[залякуванні] Р5З перед нацією», додавши, що його рух балотуватиметься на цих виборах поодинці, а не у складі коаліції, як це було на минулих виборах. Понад те, 26 липня Італійські ліві (СІ) та Зелена Європа (EV) офіційно представили свій спільний список для майбутніх виборів під назвою «Зелені та лівий альянс» (AVS).

28 липня правоцентристська коаліція, сформована Лігою півночі, Вперед, Італіє, Братами Італії та Союзом центру досягли угоди про розподіл одномандатних округів між союзниками і погодила також кандидата на пост прем'єра, який буде запропоновано партією, яка набрала більшу кількість голосів. Відповідно до опитувань громадської думки лідерка «Братів Італії» Джорджія Мелоні може отримати 98 місць, тоді як Ліга 70, а «Вперед, Італіє» — 42. Наступного дня Летта оголосив, що Італійська соціалістична партія і «Солідарна демократія» будуть балотуватися в списку ДП, тоді як Карло Календа, лідер «Дії», повідомив, що Маріастелла Джельміні та Мара Карфанья приєдналися до його партії та балотуватимуться на майбутніх виборах. Гельміні та Карфанья були міністрами та історичними членами ВП, які залишили партію Берлусконі після падіння уряду Драґі

1 серпня Луїджі Ді Майо та Бруно Табаччі представили свою нову партію «Громадянська відданість», центристський виборчий список, що в основному складається з колишніх членів Р5З та членів Разом заради майбутнього, які увійдуть до лівоцентристської коаліції. Більше того, Комуністична партія Марко Ріццо, Громадянська дія Антоніо Інгроіа та інші дрібні популістські та жорсткі євроскептичні партії створили «Суверенну та народну Італію», так звану «червоно-коричневу спілку» між лівим і правим рухами. Того ж дня Italexit Джанлуїджі Парагоне та Alternativa Піно Кабраса офіційно оголосили про формування спільного списку євроскептиків, запропонувавши кандидатури кількох активістів проти вакцинації та карантину. Однак лише через чотири дні «Альтернатива» розпустила альянс через звинувачення в наявності неофашистських кандидатів у списках Italexit

Виборча система Редагувати

Після італійського конституційного референдуму 2020 р. та італійського закону про вибори 2017 р. (Rosatellum), який використовувався на загальних виборах в Італії 2018 р., спочатку очікувалося, що він буде повністю замінений на одномандатні округи будуть перепроєктовані на італійській території для наступних виборів з 600 депутатами. Зміни в одномандатних округах були в кінцевому підсумку схвалені і опубліковані 30 грудня 2020 в Gazzetta Ufficiale, урядовій газеті Італії; Палата депутатів скоротилася з 232 до 147 округів, а Сенат — зі 116 до 74.

400 депутатів мають бути обрані так:

147 в одномандатних округах по безлічі голосів.
245 у багатомандатних округах за національним пропорційним представництвом.
8 у багатомандатних закордонних округах за пропорційним представництвом округу.

200 виборних сенаторів мають бути обрані наступним чином:

74 в одномандатних округах за багатьма голосами.
122 у багатомандатних округах по регіональному пропорційному представництву.
4 у багатомандатних округах за кордоном за пропорційним представництвом округів.

Крім того, є до 5 довічних сенаторів та колишні президенти Італійської Республіки Для мешканців Італії члени кожної палати мають бути обрані в одиночному голосуванні, включно з кандидатом від округу та списками партії, яка його/її підтримує. У кожному одномандатному окрузі депутат чи сенатор обирається з урахуванням більшості, а місця у багатомандатних округах розподіляються національному рівні. Щоб ураховуватись в результатах одномандатного округу, партії мають отримати щонайменше 1 % голосів у загальнонаціональному масштабі та бути частиною коаліції, та не менше ніж 10 % голосів у загальнонаціональному масштабі. Щоб отримати місця у багатомандатних округах, партії мають отримати щонайменше 3 % голосів по всій країні. Обиратимуться по багатомандатних округах із закритих списків.

У бюлетені для голосування, який є єдиним для мажоритарної та пропорційної систем, вказані прізвища кандидатів по одномандатних округах та у тісному зв'язку з ними символи зв'язаних списків за пропорційною частиною. Кожен зі списком відносних кандидатів. Виборець міг віддати свій голос трьома різними способами, у тому числі:

Нанесення значок на партію. У цьому випадку право голосу поширюється на кандидата в одномандатному окрузі, якого підтримує ця партія.
Нанесення значка на ім'я кандидата по одномандатному округу та іншого на одну з партій списку.
Нанесення таблички лише на ім'я кандидата у виборчому окрузі, без зазначення будь-якої позначки біля партії. У цьому випадку голос вважається дійсним за кандидата в одномандатному окрузі, а також автоматично поширюється на партію, що підтримує його; однак, якщо цей кандидат включений у кілька списків, голоси діляться між ними пропорційно на основі голосів, отриманих кожним із них у цьому окрузі.

Опитування громадської думки Редагувати

Лінія тенденції локальної регресії результатів опитування з 4 березня 2018 року до сьогодні, де кожна лінія відповідає політичній партії

Результати Редагувати

Палата депутатів Редагувати

Розподіл місць серед партій у Палаті депутатів Італії

Коаліція	Партія	Багатомандатний округ	Одномандатні округи	Обрано за кордоном	Усього депутатів	+/−
Кількість голосів	%	Обрано депутатів	Кількість голосів	%	Усього депутатів	+/−	Обрано депутатів	Кількість голосів	%	Обрано депутатів
Правоцентристська коаліція	Брати Італії	7 302 517	25,99	69	12 300 244	43,79	49	281 949	26,0	1	119	▲ 87
	Ліга Півночі	2 464 005	8,77	23			42			1	66	▼ 59
	Вперед, Італія	2 278 217	8,11	22			23			—	45	▼ 59
	Us Moderates	255 505	0,91	—			7	—	—	—	7	▲ 3
	Усього	114		121		2	237	▼ 28
Лівоцентристська коаліція	Демократична партія	5 356 180	19,07	57	7 337 975	26,13	8	305 759	28,20	4	69	▼ 43
	Зелений та лівий альянс	1 018 669	3,63	11			1	52 994	4,89 %	—	12	Нова
	Європа +	793 961	2,83	—			2	29 971	2,76	—	2	▼ 1
	Разом заради майбутнього —Громадянська відданість	169 165	0,60	—			1	11 590	1,07	—	1	Нова
	Усього	68		13		4	85	▼ 37
Рух п'яти зірок	4 333 972	15,43	41	4 333 972	15,43	10	93 338	8,61	1	52	▼ 175
Italia Viva-Дія	2 186 669	7,79	21	2 186 669	7,79	—	60 499	5,58	—	21	Нова
Усього	400	▼ 230

Сенат Редагувати

Розподіл місць серед партій у Сенаті Італії

Коаліція	Партія	Багатомандатний округ	Одномандатні округи	Обрано за кордоном	Усього депутатів	+/−
Кількість голосів	%	Обрано депутатів	Кількість голосів	%	Усього депутатів	+/−	Обрано депутатів	Кількість голосів	%	Обрано депутатів
Правоцентристська коаліція	Брати Італії	7 167 136	26,02	34	12 129 547	44,02	31	294 712	27,05	—	65	▲ 47
	Ліга Півночі	2 439 200	8,85	13			17			—	30	▼ 28
	Вперед, Італія	2 279 802	8,27	9			9			—	18	▼ 39
	Us Moderates	243 409	0,89	—			2	—	—	—	2	▼ 2
	Усього	56		59		—	115	▼ 22
Лівоцентристська коаліція	Демократична партія	5 226 732	18,96	31	7 161 688	25,99	6	370 262	33,98	3	40	▼ 13
	Зелений та лівий альянс	972 316	3,53	3			1	—	—	—	4	Нова
	Європа +	809 676	2,94	—			—	—	—	—	—	▼ 1
	Усього	34		7		3	44	▼ 16
Рух п'яти зірок	4 285 894	15,55	23	4 285 894	15,55	5	101 794	9,34	—	28	▼ 84
Italia Viva-Дія	2 131 310	7,73	9	2 131 310	7,73	—	76 070	6,98	—	9	Нова
Усього	200	▼ 115

Наслідки Редагувати

Аналіз Редагувати

На виборах із рекордно низькою явкою виборців перемогла правоцентристська коаліція. Джорджа Мелоні стала переможницею виборів, а ії партія «Брати Італії» скориставшись опозицією до уряду національної єдності Маріо Драґі у 2021—2022 рр., зросла з 4 % у 2018 р. до 26 % на цих виборах та здобула більшість місць. Мелоні стане першою жінкою-прем'єр-міністром Італії, першим вкрай правим головою уряду великої країни єврозони, та першим вкрай правим лідером Італії з часів Беніто Муссоліні, і очолить найбільш правий уряд після Другої світової війни. За два дні до виборів історикиня Рут Бен-Гіат попередила, що перемога ультраправих призведе до «повернення фашизму до Італії».

Правоцентристська коаліція успішно скористалася мажоритарною системою і залишилася єдиною, чого не змогли досягти ні ліві, ні центристи. Рух п'яти зірок зайняли третє місце за кількістю голосів виборців, уникнувши ще більшої перемоги правих. Незважаючи на перемогу правого альянсу, і Вперед, Італіє, і Ліга Півночі зазнали втрат.

Реакції Редагувати

Демократична партія, голова лівоцентристської коаліції, визнала поразку невдовзі після екзит-полів. Мелоні заявила, що правоцентристська коаліція має чіткий мандат і що італійці направили «чіткий сигнал», у той час як Маттео Сальвіні заявив: «Це гарний день для Італії, тому що вона має попереду п'ять років стабільності».

Прем'єр-міністри різних країн, у тому числі Віктор Орбан (Угорщина), Матеуш Моравецький (Польща), Петр Фіала (Чехія), та Ліз Трасс (Велика Британія) привітали Мелоні, як і вкрай праві політики Марін Ле Пен та Ерік Земмур у Франції. Інші європейські праворадикальні партії та їхні лідери, такі як «Альтернатива для Німеччини» та Вокс в Іспанії, також святкували перемогу правих. Міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес сказав, що «популізм завжди набуває значення і завжди закінчується одним і тим самим: катастрофою».

Енріко Летта, лідер ДП, заявив, що «тенденція, що виникла два тижні тому у Швеції, була підтверджена в Італії», назвав це «сумним днем для Італії, для Європи» і закликав до роздумів усередині партії. Летта додав, що його партія забезпечить «сильну та непримиренну опозицію», і оголосив, що не балотуватиметься на виборах керівництва ДП у 2023 році. Джузеппе Конте, лідер Руху, сказав, що очолить «безкомпромісну опозицію», і прокоментував: «Ми будемо аванпостом прогресивної програми боротьби з нерівністю, захисту сімей та бізнесу у важких умовах, захисту прав та цінностей нашої Конституції».

Європейська комісія висловила сподівання на позитивні стосунки з наступним італійським урядом. Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що його країна поважає результати виборів і що «як сусіди та друзі ми повинні продовжувати працювати разом. Саме в Європі ми подолаємо наші спільні проблеми». Ентоні Блінкен, держсекретар США, прокоментував: «Ми прагнемо працювати з урядом Італії над нашими спільними цілями: підтримувати вільну та незалежну Україну, поважати права людини та будувати стійке економічне майбутнє». Президент України Володимир Зеленський привітав Мелоні з перемогою та висловив зацікавленість у співпраці з її урядом, особливо щодо російського вторгнення в Україну, на що Мелоні пообіцяла лідеру української держави підтримку Україні.

«Шановний президенте Зеленський, ви знаєте, що можете розраховувати на нашу вірну підтримку у справі свободи українського народу. Залишайтеся сильними і зберігайте свою віру непохитною!», — написала Мелоні у Twitter.

Формування уряду Редагувати

Згідно з конституційними звичаями, формуванню нового уряду передують раунди переговорів між лідерами партій та президентом Серджо Матареллою. Переговори мали розпочатися 17 жовтня.

За угодою всередині правоцентристської коаліції, найбільша партія в коаліції висуває кандидатуру наступного прем'єр-міністра, що зробило Джорджу Мелоні, лідерку партії-переможця виборів, найвірогіднішим наступним прем'єр-міністром.

21 жовтня Президент Італії Серджо Матарелла доручив їй формування уряду. 22 жовтня склала присягу як Голова Ради міністрів Італії. Мелоні стала першою жінкою на цій посаді.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

Sala, Alessandro (2018). Elezioni 2018: M5S primo partito, nel centrodestra la Lega supera FI.
Italy election to result in hung parliament. Deutsche Welle. 5 березня 2018. Процитовано 17 лютого 2022.
Zampano, Giada (12 березня 2018). Matteo Renzi, exit stage left. Politico Europe. Процитовано 11 лютого 2022.
Matteo Renzi resigns as leader of Democratic party after poll defeat. The Guardian. 12 березня 2018. Процитовано 13 лютого 2022.
Giuffrida, Angela (20 серпня 2019). Italian PM resigns with attack on 'opportunist' Salvini. The Guardian. Процитовано 19 лютого 2022.
Horowitz, Jason (20 серпня 2019). Italy's Government Collapses, Turning Chaos Into Crisis. The New York Times. Процитовано 19 лютого 2022.
Alberto Custodero (9 серпня 2019). (італ.). la Repubblica. Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.
Francesca Schianchi (21 серпня 2019). (італ.). la Stampa. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
Monica Rubino (3 вересня 2019). (італ.). la Repubblica. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
(італ.). la Repubblica. 4 вересня 2019. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
(італ.). la Stampa. 5 вересня 2019. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
Глава МЗС Італії залишив свою партію, яка не хотіла підтримувати Україну // Європейська правда. — 21 червня 2022. — 23:13].
Глава МЗС Італії звинуватив власну партію через позицію щодо війни в Україні // Європейська правда. — 28 червня 2022. — 07:47].
Draghi: “Per me non c’è un governo senza 5 stelle, ma questo governo continua finché riesce a lavorare”. FanPage.it (італійською). 12 липня 2022. Процитовано 25 вересня 2022.
Omicidio Civitanova Marche, Letta: "Ferocia e indifferenza lasciano sgomenti". Meloni a Formigli: "Sciacallo, la mia condanna è stata immediata". la Repubblica (італ.). 30 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.
Si spacca il fronte No Green pass, Alternativa di Cabras si allontana da ItalExit: «Ci sono candidati che fanno parte di gruppi di ispirazione neofascista», Open
Прем’єр-міністром Італії стала Джорджа Мелоні, їй доручено сформувати уряд. Радіо Свобода (українською). 21 жовтня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.
Мелоні склала присягу прем’єр-міністра Італії. Європейська правда (українською). 22 жовтня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.
Джорджа Мелоні призначена першою жінкою-прем'єр-міністром Італії. УНН (українською). 21 жовтня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.

[1] Sala, Alessandro (2018). Elezioni 2018: M5S primo partito, nel centrodestra la Lega supera FI.

[2] Italy election to result in hung parliament. Deutsche Welle. 5 березня 2018. Процитовано 17 лютого 2022.

[3] Zampano, Giada (12 березня 2018). Matteo Renzi, exit stage left. Politico Europe. Процитовано 11 лютого 2022.

[4] Matteo Renzi resigns as leader of Democratic party after poll defeat. The Guardian. 12 березня 2018. Процитовано 13 лютого 2022.

[Giuffrida_2019-5] Giuffrida, Angela (20 серпня 2019). Italian PM resigns with attack on 'opportunist' Salvini. The Guardian. Процитовано 19 лютого 2022.

[6] Horowitz, Jason (20 серпня 2019). Italy's Government Collapses, Turning Chaos Into Crisis. The New York Times. Процитовано 19 лютого 2022.

[7] Alberto Custodero (9 серпня 2019). (італ.). la Repubblica. Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.

[8] Francesca Schianchi (21 серпня 2019). (італ.). la Stampa. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.

[9] Monica Rubino (3 вересня 2019). (італ.). la Repubblica. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.

[10] (італ.). la Repubblica. 4 вересня 2019. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.

[11] (італ.). la Stampa. 5 вересня 2019. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.

[12] Глава МЗС Італії залишив свою партію, яка не хотіла підтримувати Україну // Європейська правда. — 21 червня 2022. — 23:13].

[13] Глава МЗС Італії звинуватив власну партію через позицію щодо війни в Україні // Європейська правда. — 28 червня 2022. — 07:47].

[14] Draghi: “Per me non c’è un governo senza 5 stelle, ma questo governo continua finché riesce a lavorare”. FanPage.it (італійською). 12 липня 2022. Процитовано 25 вересня 2022.

[15] Omicidio Civitanova Marche, Letta: "Ferocia e indifferenza lasciano sgomenti". Meloni a Formigli: "Sciacallo, la mia condanna è stata immediata". la Repubblica (італ.). 30 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022.

[16] Si spacca il fronte No Green pass, Alternativa di Cabras si allontana da ItalExit: «Ci sono candidati che fanno parte di gruppi di ispirazione neofascista», Open

[17] Прем’єр-міністром Італії стала Джорджа Мелоні, їй доручено сформувати уряд. Радіо Свобода (українською). 21 жовтня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.

[18] Мелоні склала присягу прем’єр-міністра Італії. Європейська правда (українською). 22 жовтня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.

[19] Джорджа Мелоні призначена першою жінкою-прем'єр-міністром Італії. УНН (українською). 21 жовтня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.