Парк-музе́й антропомо́рфних стел і полове́цьких кам'яни́х ста́туй — музей просто неба, один з найбільших на пострадянському просторі язичницьких парків-музеїв. Розташований на території Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
| Парк-музей антропоморфних стел і половецьких кам'яних статуй | |
|---|---|
| | |
| 48°33′48″ пн. ш. 39°19′04″ сх. д. / 48.5634250° пн. ш. 39.3178806° сх. д.Координати: 48°33′48″ пн. ш. 39°19′04″ сх. д. / 48.5634250° пн. ш. 39.3178806° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна | Україна |
| Розташування | Україна: Луганськ |
| Адреса | вул. Оборонна, 2 |
| Засновано | 1972 (перша статуя привезена 1969 року) |
| Фонд | 68 скульптур і стел |
| Парк-музей кам'яних баб (Луганськ) (Україна) | |
Парк-музей кам'яних баб у Вікісховищі |
Складається з колекцій антропоморфних стел катакомбної культури XXV—XX століття до н. е. (6 екз.) і пам'яток сакрального мистецтва половців XI-ХІІІ століття (62 екз.).
Історичний огляд ред.
Протягом століть кількість половецьких балбалів постійно зменшувалась. Першу хвилю знищень принесли татаро-монголи. Мусульмани або трощили скульптуру на друзки, або, якщо камінь був міцний, відбивали голову і боввана закопували у землю. Руйнуючи половецький культ, загарбники повністю підкорювали завойований ним народ.
Період XVIII–XX століття приніс другу хвилю масового знищення половецьких ідолів. Іноді їх звозили у панські маєтки. Решта використовувалась для господарчих і будівельних потреб.
Однак поступово ентузіасти, краєзнавці і науковці встають на захист історичних пам'яток. З'являються перші колекції половецьких статуй у заповіднику Асканія-Нова, Катеринославі та інших місцях.
Перший перепис половецьких баб був проведений згідно з циркуляром МВС Російської імперії 23 грудня 1843 року. До переліку було внесено 645 бовванів переважно з півдня України.
У 1903-1905 роках Московським археологічним товариством був проведений другий опис баб. За відомостями П. Уварової, було виявлено 1113 статуй.
За даними С. Плетньової, в Катеринославській губернії було зафіксовано 428 бовванів, у Таврійській — понад 200. Дмитро Багалій стверджував, що у Харківській губернії на облік було поставлено 140 статуй.
1972 року їх кількість зменшилась до 644 екземплярів. Однак у наступні роки археологи почали фіксувати нові знахідки.
Кількість бовванів у Луганській області ред.
У Луганській області зберігалось 114 бовванів, з них у:
- Луганську — 74, у тому числі 68 — у парку-музеї, 2 — в археологічному музеї педагогічного університету, 4 — в обласному краєзнавчому музеї;
- Свердловському міському музеї — 17;
- сільському музеї Смолянинового — 4;
- Первомайському міському музеї — 3;
- Антрацитівському музеї — 2;
- Лисичанському музеї — 2.
Решта скульптур зникла, зокрема зі Старобільська, Антрацита і Ровеньків.
Місце виявлення кам'яних ідолів, представлених у Парку ред.
| Місце виявлення кам'яних статуй, які зберігаються у парку | Райони скупчення половецьких скульптур |
|---|---|
Антропоморфні стели катакомбної культури:
|
Опис луганського парка-музею ред.
Одним із засновників парку-музею є Костянтин Красильников, завідувач Луганським відділенням Східноукраїнського філіалу Інституту археології НАН України.
Одну з перших статуй привезли у 1969 році із села Кам'янка Лутугинського району.
Спочатку парк задумали розпланувати у подвір'ї педагогічного інституту навколо штучного кургану, засіяного ковилою. Тепер на цьому місці зведений третій корпус. Для колекції було виділено місце біля спортзалу.
За кількістю бовванів луганська колекція поступається лише дніпропетровській.
Типи кам'яних статуй ред.
У парку-музеї представлені найхарактерніші типи кам'яних статуй, які дають змогу прослідкувати художній розвиток тюркського каменерізного мистецтва:
- Антропоморфні фігури із спеціально підібраних подовжених каменів.
- Зображення чоловіків з вусами і невеликою бородою.
- Зображення чоловіків переважно без шапок, іноді з однією або декількома косами до поясу. На деяких фігурах одне або обидва вуха прикрашено сережками, зрідка на шиї гривна або намисто.
- Зображення чоловіків одягненими в каптан з трикутними одворотами і вузькими рукавами. У талії — пояс з набором прикрас, пряжок і бляшок. Рідше просторий одяг з широкими рукавами без поясу і зброї.
- Фігури жінки із підкресленими дітородними органами.
- Кам'яні баби із посудинами, які тримають у правій руці або в обох руках. Форми посудин різноманітні: кубки, чаші, циліндричні судини.
Парк як «Диво Луганщини» ред.
У лютому 2010 року місцевий телеканал ЛОТ започаткував проект «Дива Луганщини», фіналістами якого стали 12 об'єктів області. З великим відривом голосів переміг Парк-музей кам'яних статуй.
Галерея ред.
Примітки ред.
- Пискарев А. И. О местонахождении каменных баб в России. — М. 1851. — С. 205-220.
- Уварова П. С. К вопросу о каменных бабах. Тр. ХІІІ. АС. – М, 1908. – Т. ІІ. – С. 92-96
- Плетнева С. А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья IV—XIII века. — Воронеж, 2003.
- Багалей Д. И. объяснительный текст к археологической карте Харьковской губернии. Тр. ІІ АС в Харькове. —— М., 1905. – Т. 1. – С. 1-92.
- ↑ Красильников К. И. Древнее камнерезное искусство Луганщины. — Луганск: Шлях, 1999.
- Парк-музей кам'яних статуй. [ 2013-10-16 у Wayback Machine.] Відео. ЛОТ
- . Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 23 жовтня 2011.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Парк-музей кам'яних баб (Луганськ) |
- Красильников К. И. Древнее камнерезное искусство Луганщины. — Луганск: Шлях, 1999.
- Плетнева С. А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья IV—XIII века. — Воронеж, 2003.
- Форостюк О. Д. Луганщина релігійна. — Луганськ: Світлиця, 2004.