Олексій Борисович Панов (15 жовтня 1914, Сиром'ятникове — 12 вересня 1944) — радянський військовий льотчик, гвардії полковник. Герой Радянського Союзу (посмертно).
| Панов Олексій Борисович | |
|---|---|
| | |
| Народження | 15 жовтня 1914 Сиром'ятникове, Путивльський район, Україна |
| Смерть | 12 вересня 1944 (29 років) |
| Поховання | Республіка Польща |
| Країна | Російська імперія УНР СРСР |
| Освіта | Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковськогоd (1941) |
| Партія | ВКП(б) |
| Звання | полковник |
| Війни / битви | громадянська війна в Іспанії і німецько-радянська війна |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 15 жовтня 1914 року в селі Сиром'ятниковому Путивльського повіту Курської губернії Російської імперії (нині Конотопський район Сумської області, Україна) у селянській сім'ї. Росіянин. Закінчив початкову школу на батьківщині, потім 7 класів у місті Конотопі та школу фабрично-заводського учнівства при паровозоремонтному заводі. Працював столяром-червонодеревником. У 1932 році вступив до Київського державного університету. У 1934 році покинув навчання в університеті і за комсомольською путівкою вирушив до 8-ї Одеської військової авіаційної школи імені Поліни Осипенко, яку закінчив 1936 року.
У березні—серпні 1938 року на боці республіканських військ брав участь у Громадянській війні в Іспанії, зокрема у боях під Ебро і Мадридом. Виконав 10 бойових вильотів, був важко поранений.
Член ВКП(б) з 1939 року. У 1939 році вступив до Військової академії командного і штурманського складу Військово-повітряних сил Робітничо-селянської Червоної армії імені Миколи Жуковського, яку закінчив у 1941 році.
На фронтах німецько-радянскої війни з червня 1941 року. Воював на Ленінградському, Волховському, Калінінському, Західному, Південно-Західному, Степовому, Північно-Західному, 1-му Білоруському фронтах. У 1944 році обіймав посаду командира 67-го гвардійського винищувального авіаційного полку 273-ї винищувальної авіаційної дивізії 6-го винищувального авіаційного корпусу 16-ї повітряної армії Центрального фронту. Загалом здійснив 241 успішний бойовий виліт, у 41 повітряному бою збив 7 літаків противника особисто та 8 у групі. 12 вересня 1944 року у повітряному бою був важко поранений і загинув під час вимушеної посадки літака. Похований у Польщі.
Відзнаки ред.
Нагороджений:
- орденом Леніна (23 лютого 1945), чотирьма орденами Червоного Прапора (22 лютого 1939; 20 квітня 1942; 30 травня 1943; 6 липня 1944), орденами Олександра Невського (24 серпня 1943), Вітчизняної війни I-го ступеня (12 грудня 1942), Червоної Зірки (26 лютого 1942);
- медалями «За оборону Сталінграда» (9 січня 1943), «За оборону Ленінграда» (31 липня 1944), «За оборону Москви» (12 серпня 1944), «За бойові заслуги» (3 листопада 1944).
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно 23 лютого 1945 року.
Вшанування ред.
- У селі Грузькому Конотопського району на честь Олексія Панова встановлений пам'ятний знак;
- У Конотопі, на фасаді будівлі Конотопського вищого професійного училища по вулиці Даніеля Моріса, № 1, Олексію Панову встановлено меморіальну дошку.
Примітки ред.
- ↑ Панов Алексей Борисович / Память народа. (рос.)
- Наказ Міністерства культури, молоді та спорту України від 10 лютого 2020 року № 630 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
- м. Конотоп. Меморіальна дошка О.Б.Панову / Шукач.
Література ред.
- Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — М.: Высшая школа, 1986. — Книга 2. (рос.);
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.);
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор, 1983. (рос.);
- На грани возможного. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Лимб, 1993. (рос.);
- Семёнов Г. К. Пароль — «Испания». — 2-е изд., испр. — Харьков: Прапор, 1976. (рос.)