www.wikidata.uk-ua.nina.az

Палій Неїло Борис Васильович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палій Бори с Васи льович Палі й Неї ло Не

Палій-Неїло Борис Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палій.

Бори́с Васи́льович Палі́й-Неї́ло (Неїлов) (10 січня 1878 — 5 лютого 1956) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Палій-Неїло Борис Васильович
 Полковник (1917)
 Полковник
Борис Палій-Неїло
Загальна інформація
Народження 10 січня 1878(1878-01-10)
Неїлівка, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 5 лютого 1956(1956-02-05) (78 років)
Детройт  США
Військова служба
Приналежність  УНР
Рід військ артилерія
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
Орден Святого Георгія
Георгіївська зброя

Походження ред.

Народився в с. Неїлівка Костянтиноградського повіту. Походив з дворян Полтавської губернії. Рід Бориса Васильовича бере свій початок від українського шляхтича — військового.

Служба в армії ред.

Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, 3-тє військове Олександрівське училище за 1-м розрядом (1897), служив у Івангородській фортечній артилерії. З 1898 р. служив у кадровій батареї 48-ї артилерійської бригади. З 30 грудня 1899 р. — у 13-й артилерійській бригаді. З 31 липня 1903 р. — у 2-й запасній артилерійській бригаді. З 18 липня 1910 р. — у 9-й артилерійській бригаді (Полтава). З 13 липня 1913 р. — у 12-й артилерійській бригаді (Кам'янець-Подільський), у складі якої брав участь у Першій світовій війні. Був нагороджений золотою Георгіївською зброєю. Відзначений офіцерським Георгіївським хрестом. Останнє звання у російській армії — полковник.

Перші Визвольні Змагання ред.

У червні 1917 звернувся до українського представництва у Москві з проханням перевести на службу до української армії. В 1917 — учасник Першого і Другого Українських Військових З'їздів. Був обраний до складу Українського Військового Генерального Комітету на посаду помічника інспектора артилерії, невдовзі призначений командантом українських військових частин на Полтавщині та начальником міського гарнізону. З кінця грудня 1917 — начальник українізованого 1-го Тракторного артилерійського дивізіону. Навесні 1918 став організатором гарматних частин в українських корпусах. Начальник організаційного відділу управління Інспектора артилерії військ Центральної Ради, згодом — Армії Української Держави. За Гетьманату — помічник командуючого військами у Києві. Командував 6-м гарматним полком, служив у залізничній охороні Конотопсько-Бахмацького району, був помічником генерального писаря І.Полтавця-Остряниці. З жовтня 1918 — Генеральний писар Українського Козацтва. Восени 1918 підтримав Директорію УНР, організатор військового параду 22 січня 1919 у Києві на честь Злуки ЗУНР і УНР. У 1919-20 перебував на командних посадах в Армії Української Народної Республіки. 1920 брав активну участь в боях під Вінницею. 3 липня 1920 — генерал для особливих доручень при Головному Отамані С. Петлюрі, викладач артилерії у Юнацькій школі.

На вигнанні ред.

Після короткого перебування у таборі інтернованих частин Армії УНР Ланцугі поселився у Перемишлі, де заснував і очолив філію Українського Центрального Комітету, опікувався колишніми вояками УНР. Згодом організував художню іконописну майстерню «Відродження», у якій працювали 10 художників, колишніх українських вояків, зокрема, П. Ковжун, П. Запорізький, М. Прасіцький та ін. 1934 року разом із колишнім старшиною Армії УНР П.Запоріжським розмалювали церкву у с. Явірник-Руський (нині Підкарпатське воєводство) під Перемишлем, у якій був охрещений автор українського гімну Михайло Вербицький. 1944 виїхав у Німеччину, перебував у таборі переміщених осіб Міттенвальд. у 1948 р. був обраний станичним отаманом Станиці Українського Вільного Козацтва (УВК), його заступником був Антін Кущинський, а станичним писарем інженер Іван Пояшник. Організаторами Станиці УВК були генерал-хорунжий Армії УНР Валентин Трутенко, полковник Армії УНР Вукола Дітель і професор Яків Моралевич. Цього часу здійснив церковні розписи у візантійському та народно-українському стилі, зокрема греко-католицької церкви Святого Миколая в Міттенвальді-Єгеркассерне, міттенвальдської автокефальної православної церкви.

Наприкінці 1940-х емігрував до США. В Америці брав участь у з'їздах військовиків, зокрема Союзу українських ветеранів, у з'їздах громадських установ та організацій, працював в Союзі українських військових інвалідів, провадив активну діяльність на церковній ниві; в діяльності Об'єднання бувших вояків українців Америки, головує на його загальних зборах у Детройті 16 січня 1955, очолює громадський контроль над фінансовими діями організації. Помер 5 лютого 1956 року.

Примітки ред.

  1. генерал-хорунжий в еміграції

Джерела ред.


Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Palij Bori s Vasi lovich Pali j Neyi lo Neyilov 10 sichnya 1878 5 lyutogo 1956 polkovnik Armiyi UNR general horunzhij v emigraciyi Palij Neyilo Boris Vasilovich Polkovnik 1917 Polkovnik 1 Boris Palij NeyiloZagalna informaciyaNarodzhennya 10 sichnya 1878 1878 01 10 Neyilivka Kostyantinogradskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiyaSmert 5 lyutogo 1956 1956 02 05 78 rokiv Detrojt SShAVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRRid vijsk artileriyaVijni bitvi Persha svitova vijnaUkrayinsko radyanska vijnaNagorodi ta vidznakiHrest Simona PetlyuriOrden Svyatogo Georgiya Georgiyivska zbroya Zmist 1 Pohodzhennya 2 Sluzhba v armiyi 3 Pershi Vizvolni Zmagannya 4 Na vignanni 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaPohodzhennya red Narodivsya v s Neyilivka Kostyantinogradskogo povitu Pohodiv z dvoryan Poltavskoyi guberniyi Rid Borisa Vasilovicha bere svij pochatok vid ukrayinskogo shlyahticha vijskovogo Sluzhba v armiyi red Zakinchiv Petrovskij Poltavskij kadetskij korpus 3 tye vijskove Oleksandrivske uchilishe za 1 m rozryadom 1897 sluzhiv u Ivangorodskij fortechnij artileriyi Z 1898 r sluzhiv u kadrovij batareyi 48 yi artilerijskoyi brigadi Z 30 grudnya 1899 r u 13 j artilerijskij brigadi Z 31 lipnya 1903 r u 2 j zapasnij artilerijskij brigadi Z 18 lipnya 1910 r u 9 j artilerijskij brigadi Poltava Z 13 lipnya 1913 r u 12 j artilerijskij brigadi Kam yanec Podilskij u skladi yakoyi brav uchast u Pershij svitovij vijni Buv nagorodzhenij zolotoyu Georgiyivskoyu zbroyeyu Vidznachenij oficerskim Georgiyivskim hrestom Ostannye zvannya u rosijskij armiyi polkovnik Pershi Vizvolni Zmagannya red U chervni 1917 zvernuvsya do ukrayinskogo predstavnictva u Moskvi z prohannyam perevesti na sluzhbu do ukrayinskoyi armiyi V 1917 uchasnik Pershogo i Drugogo Ukrayinskih Vijskovih Z yizdiv Buv obranij do skladu Ukrayinskogo Vijskovogo Generalnogo Komitetu na posadu pomichnika inspektora artileriyi nevdovzi priznachenij komandantom ukrayinskih vijskovih chastin na Poltavshini ta nachalnikom miskogo garnizonu Z kincya grudnya 1917 nachalnik ukrayinizovanogo 1 go Traktornogo artilerijskogo divizionu Navesni 1918 stav organizatorom garmatnih chastin v ukrayinskih korpusah Nachalnik organizacijnogo viddilu upravlinnya Inspektora artileriyi vijsk Centralnoyi Radi zgodom Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Za Getmanatu pomichnik komanduyuchogo vijskami u Kiyevi Komanduvav 6 m garmatnim polkom sluzhiv u zaliznichnij ohoroni Konotopsko Bahmackogo rajonu buv pomichnikom generalnogo pisarya I Poltavcya Ostryanici Z zhovtnya 1918 Generalnij pisar Ukrayinskogo Kozactva Voseni 1918 pidtrimav Direktoriyu UNR organizator vijskovogo paradu 22 sichnya 1919 u Kiyevi na chest Zluki ZUNR i UNR U 1919 20 perebuvav na komandnih posadah v Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1920 brav aktivnu uchast v boyah pid Vinniceyu 3 lipnya 1920 general dlya osoblivih doruchen pri Golovnomu Otamani S Petlyuri vikladach artileriyi u Yunackij shkoli Na vignanni red Pislya korotkogo perebuvannya u tabori internovanih chastin Armiyi UNR Lancugi poselivsya u Peremishli de zasnuvav i ocholiv filiyu Ukrayinskogo Centralnogo Komitetu opikuvavsya kolishnimi voyakami UNR Zgodom organizuvav hudozhnyu ikonopisnu majsternyu Vidrodzhennya u yakij pracyuvali 10 hudozhnikiv kolishnih ukrayinskih voyakiv zokrema P Kovzhun P Zaporizkij M Prasickij ta in 1934 roku razom iz kolishnim starshinoyu Armiyi UNR P Zaporizhskim rozmalyuvali cerkvu u s Yavirnik Ruskij nini Pidkarpatske voyevodstvo pid Peremishlem u yakij buv ohreshenij avtor ukrayinskogo gimnu Mihajlo Verbickij 1944 viyihav u Nimechchinu perebuvav u tabori peremishenih osib Mittenvald u 1948 r buv obranij stanichnim otamanom Stanici Ukrayinskogo Vilnogo Kozactva UVK jogo zastupnikom buv Antin Kushinskij a stanichnim pisarem inzhener Ivan Poyashnik Organizatorami Stanici UVK buli general horunzhij Armiyi UNR Valentin Trutenko polkovnik Armiyi UNR Vukola Ditel i profesor Yakiv Moralevich Cogo chasu zdijsniv cerkovni rozpisi u vizantijskomu ta narodno ukrayinskomu stili zokrema greko katolickoyi cerkvi Svyatogo Mikolaya v Mittenvaldi Yegerkasserne mittenvaldskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi Naprikinci 1940 h emigruvav do SShA V Americi brav uchast u z yizdah vijskovikiv zokrema Soyuzu ukrayinskih veteraniv u z yizdah gromadskih ustanov ta organizacij pracyuvav v Soyuzi ukrayinskih vijskovih invalidiv provadiv aktivnu diyalnist na cerkovnij nivi v diyalnosti Ob yednannya buvshih voyakiv ukrayinciv Ameriki golovuye na jogo zagalnih zborah u Detrojti 16 sichnya 1955 ocholyuye gromadskij kontrol nad finansovimi diyami organizaciyi Pomer 5 lyutogo 1956 roku Primitki red general horunzhij v emigraciyiDzherela red Litvin M R Naumenko K Ye Zbrojni sili Ukrayini pershoyi polovini XX st Generali i admirali Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha NAN Ukrayini Lviv Harkiv Vidavnictvo Saga 2007 244 s S 151 152 Vlasna Jogo svitlosti pana Getmana viyeyi Ukrayini kancelyariya Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 Dovidnik z istoriyi Ukrayini za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Palij Neyilo Boris Vasilovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni Posilannya red Palij Neyilo Boris Vasilovich Ukrayinska muzichna enciklopediya Kiyiv Institut mistectvoznavstva folkloristiki ta etnologiyi imeni M T Rilskogo NAN Ukrayini 2018 Tom 5 PAVANA POLIKARP S 51 52 Palij Boris Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn X Literi Ol Per S 1277 1000 ekz Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Palij Neyilo Boris Vasilovich amp oldid 37637038