Палеоіндіанці — умовне найменування перших людей, що заселили Америку наприкінці останнього льодовикового періоду (в Європі — Віслінське зледеніння, в Північній Америці — Вісконсинське зледеніння). Процес заселення Америки є предметом суперечок та досліджень.
Хронологія Редагувати
Відповідно до сучасної точки зору, перші люди прибули до Америки через Берингів перешийок (Берингію), який ще існував тоді між Сибіром й Аляскою. За найпоширенішою точкою зору, перше переселення відбулося близько 11 тисяч років тому (хоча є й гіпотези більш раннього переселення — див. статті Лузія (Рештки людини), Ньєде Гідон). Залишається предметом суперечок їхній шлях американським континентом: від Аляски по Тихоокеанському узбережжю, або по центральній частині материка через вільний від льоду простір між Лаврентійським крижаним щитом і глетчерами Берегових хребтів на території Юкон у Канаді.
Знахідки в XXI ст. людської ДНК у печерах Пейслі в штаті Орегон вказують швидше на переміщення вздовж узбережжя близько 14300 років тому. Окремі знахідки в Монте-Верде (Чилі) або Мідовкрофті (Пенсільванія) також дозволяють посунути дату першого переселення на більш ранній термін. Досить спірним є датування знахідки в Печерах Блуфіш.
«Аборигени Америки» Редагувати
Найдавніші людські останки в Америці, на думку деяких антропологів, мають «неіндіанські» риси облич. На підставі цього археологи Вальтер Невеш і Ектор Пуччареллі сформулювали гіпотезу про «аборигенів Америки», які прибули до Америки на кілька тисяч років раніше індіанців (носіїв американоїдної раси) і пізніше були асимільовані або винищені ними.
Окремі культури Редагувати
Культура Кловіс Редагувати
Першою широко поширеною археологічною культурою доколумбової Америки була Культура Кловіс, відома також як культура Льяно, названа за місцем знахідок біля міста Кловіс у штаті Нью-Мексико. Датується 11500 — 11000 рр. до н. е. Для цієї культури характерні своєрідні наконечники стріл з кременю і роговика з жолобчастою основою і двобічним ретушуванням поверхні.
Люди культури Кловіс займалися полюванням і збиральництвом і кочували невеликими сімейними групами Північною й Центральною Америкою аж до Панами, тобто територією, в той період все ще покритою танучими масами льоду. На південь від Панами замість наконечників типу Кловіс зустрічаються наконечники у вигляді «риб'ячого хвоста», які виникли приблизно одночасно. У них відсутній жолобок, натомість поблизу від нижнього кінця є уступ, який зменшується і зникає на кінці, за що наконечники й порівнюють з риб'ячими хвостами.
Фолсомська традиція Редагувати
Після культури Кловіс виникла традиція Фолсом (культура Фолсом або культура Лінденмаєр), названа за місцем знахідок в штаті Нью-Мексико. Ця надкультурна традиція існувала в період близько 10 500 — 9500 рр. до н. е. і відрізняється досить широким спектром мисливської здобичі (дичини), що, можливо, було пов'язане з вимиранням мегафауни після закінчення останнього зледеніння. Наконечники списів (стріл) — значно меншого розміру, ніж у попередньої культури Кловіс.
Пізні палеоіндіанські культури Редагувати
Культури, що виникли після Кловіс і Фолсом, були регіональними. Спільною рисою було те, що наконечники стріл, як правило, вже не мали жолобка, а також знову стали великими, як і в часи культури Фолсом.
До цих пізніх культур відносяться культура Долтон і культура Сан-Патріс на південному сході Північної Америки, а також культура Плано на південному заході Мексики.
Перехід до архаїчних індіанських культур Редагувати
Закінчення «палеоіндіанського періоду» (називається також літичним, за аналогією з палеолітом в Євразії й Африці) зазвичай датують приблизно 8000 р. до н. е. (для сходу Північної Америки і для Месоамерики, на інших землях Америки цей період тривав значно довше). Після нього йде архаїчний період доколумбової хронології, коли з'являються перші елементи осідлості й примітивна кераміка. В західній частині Північної Америки після зникнення культури Кловіс важко встановити чітку періодизацію, окремі культури займають дуже невеликі простори, нерідко в археологічних шарах спостерігаються значні пустоти. У Центральній Америці і в значній частині Південної Америки по закінченні Фолсомської традиції розвиток іде своїм шляхом, несхожим на інші області Америки.
На території США найбільша концентрація палеоіндіанських пам'ятників виявлена на півночі штату Алабама. З цих пам'ятників найцікавішими в стратиграфічному плані є Скельні житла Стенфілд-Ворлі, де спостерігається послідовність шарів від пізнього літичного аж до міссісіпського періоду.
Генетика Редагувати
Серед індіанців представлені наступні гаплогрупи:
- гаплогрупа C (Y-ДНК)
- гаплогрупа Q (Y-ДНК)
- гаплогрупа R1 (Y-ДНК)
- гаплогрупа A (мтДНК)
- гаплогрупа B (мтДНК)
- гаплогрупа C (мтДНК)
- гаплогрупа D (мтДНК)
- гаплогрупа X (мтДНК)
- деякі інші вкрай рідкісні гаплогрупи Y-ДНК і мтДНК
В ізольованого племені ботокудів з Бразилії виявлена певна генетична спільність із полінезійцями, що може свідчити про сліди однієї з найранішніх міграцій до приходу пращурів більшості сучасних індіанців.
Останки Редагувати
- Кенневікська людина
- Лузія (Рештки людини)
Пам'ятники Редагувати
Примітки Редагувати
- The Cranial Morphology of the Botocudo Indians, Brazil | André Strauss and João Paulo Vezzani Atui — Academia.edu[недоступне посилання з квітня 2019]
Література Редагувати
- Brian M. Fagan Das frühe Nordamerika. Archäologie eines Kontinents — München: C. H. Beck, 1993.
- Wolfgang Haberland Amerikanische Archäologie — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1991.