Палац на пагорбі Вільгельма (нім. Schloss Wilhelmshöhe, де нім. höhe — пагорб, вершина) — це замок ландграфів Гессен-Кассельских, розміщений у нижній частині найбільшого у місті Кассель Гірського парку Вільгельма в Німеччині, на висоті 285 метрів, на одній лінії з монументальною статуєю Геркулеса. Ця лінія ділить парк на дві рівні частини і продовжується алеєю, що веде до центральної частини Касселя. У 2013 році він був вписаний до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
| Палац на пагорбі Вільгельма Schloss Wilhelmshöhe | |
|---|---|
| | |
| Західний фасад палацу. 2017 | |
| Палац на пагорбі Вільгельма Палац на пагорбі Вільгельма (Німеччина) | |
| Країна | Німеччина |
| Територіальна одиниця | земля Гессен |
| Місцезнаходження | Кассель |
| 51°18′54″ пн. ш. 9°24′58″ сх. д. / 51.31500000002777284° пн. ш. 9.41611111113887667° сх. д.Координати: 51°18′54″ пн. ш. 9°24′58″ сх. д. / 51.31500000002777284° пн. ш. 9.41611111113887667° сх. д. | |
| Стиль | класицизм |
| Архітектор | Луї Сімон Дю Рі[fr] |
| Час заснування | 1798 |
| Спорудження | 1786—1798 |
| Сучасний стан | пам'ятка культури[d] |
| Розташування | Гірський парк Вільгельма |
| Власник | Museumslandschaft Hessen Kasseld |
| Сайт | museum-kassel.de |
| Палац на пагорбі Вільгельма у Вікісховищі |
Тепер — це Кассельська картинна галерея, в якій експонується зібрання пам'яток античної культури і галерея полотен старих майстрів.
і ліве крило палацу
Історія ред.
Цей палац був побудований у вигляді широкомасштабного тричастинного комплексу, відкритого до парку в 1786–1798 роках для ландграфа Вільгельма IX за проєктами архітектора Луї Сімона Дю Рі[fr] (крило Вайзенштайна та церковне крило) та Генріха Крістофа Юсова[de] (середня секція). Бічні крила витягнуті, з напівкруглими розширеннями на вузьких боках. Середина розширень підкреслюється ризалітом, кожен з яких складається з восьми колон, які покривають два верхні поверхи, і завершується аттиком, що коронований вазами.
На передньому плані палац та великий фонтан у Гірському парку Вільгельма. 2010
Під час наполеонівської окупації у 1806—1813 роках споруда була перейменована на Палац на пагорбі Наполеона і служила резиденцією для Жерома Бонапарта, короля Вестфалії.
У 1891—1918 роках Палац на пагорбі Вільгельма був офіційною резиденцією імператорської сім'ї, однак, він служив притулком і для самого імператора Вільгельма II під час сімейних або політичних криз.
Після Комп'єнського перемир'я 1918 року палац на короткий час став квартирою Великого штабу[de] Імперської армії Німеччини.
між 1857 та 1883 роком
Під час Другої світової війни у лютому 1945 року палац був сильно пошкоджений бомбардуванням будівлі британської авіацією. З 1961 року відбувалося його відновлення під керівництвом архітектора Пауля Фрідріха Позененського[de].
У травні 1970 року під час зустрічі керівників Німецької Демократичної Республіки і Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) палац використовувався як Прес-центр. У 1980 році його відвідав під час свого візиту до ФРН президент Франції Валері Жискар д'Естен.
Музей ред.
У центральній будівлі палацу розміщений музей, де експонуються колекція антикваріату і картини німецьких, італійських і іспанських художників, серед яких є твори Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Франса Гальса та Рубенса. У старому білокам'яному крилі можна побачити меблі з XVIII і XIX століть у стилі класицизму і ампіру.
У 1948–1976 роках у палаці був Німецький музей шпалер і оббивки.
Примітки ред.
- Звіт про 37 сесію Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Пномпені (Камбоджа) unesco.de 16-27.06.2013 (нім.)