Падіння Сайгона Падіння Сайгону окупація міста Сайгона столиці Південного В єтнаму силами Народної армії В єтнаму і В єт

Падіння Сайгону — окупація міста Сайгона, столиці Південного В'єтнаму, силами Народної армії В'єтнаму і В'єтконгу, яка сталася 30 квітня 1975 року. Ця битва ознаменувало кінець війни у В'єтнамі і початок перехідного періоду, що веде до так званого «об'єднання В'єтнаму» під керівництвом комуністичної партії.

Падіння Сайгона

Війна у В'єтнамі

Координати: 10°46′41″ пн. ш. 106°41′46″ сх. д. / 10.778055555583° пн. ш. 106.69611111113889024° сх. д.

Дата:	30 квітня 1975
Місце:	Сайгон, Південний В'єтнам
Результат:	Окупація міста Сайгон, кінець війни у В'єтнамі

Сторони

Південний В'єтнам США

Північний В'єтнам

В'єтконг

Військові сили

60 000

120 000

Опис ред.

Війська Північного В'єтнаму під командуванням генерала Ван Тьєн Зунга почали останню атаку на Сайгон південнов'єтнамськими силами, в якої командував генерал Нгуєн Ван Тоан. 29 квітня розпочався обстріл міста важкою артилерією. До наступного дня війська Північного В'єтнаму захопили важливі об'єкти міста і підняли свій «прапор» над президентським палацом Південного В'єтнаму. Південнов'єтнамський уряд капітулював незабаром після цього. Місто було перейменовано у Хошимін на честь диктатора Хо Ши Міна.

Падіння міста передувало евакуації майже всього американського цивільного і військового персоналу в Сайгоні поряд з десятками тисяч південнов'єтнамских цивільних осіб, пов'язаних з південнов'єтнамським режимом. Евакуація завершилася операцією «Поривчастий вітер» — найбільшої евакуацією за допомогою вертольотів в історії. На додаток до втечі біженців, закінчення війни і встановлення нових порядків з боку комуністів сприяли зниженню чисельності населення міста.

Примітки ред.

Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link та ін. (30 квітня 2015). . Los Angeles Times (амер.). Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
. web.archive.org. 16 лютого 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 8 серпня 2021.
. web.archive.org. 4 листопада 2018. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 8 серпня 2021.
Werner, Jayne Susan; Huynh, Luu Doan (31 березня 1993). (англ.). M.E. Sharpe. ISBN 978-0-7656-3863-2. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
. web.archive.org. 22 листопада 2010. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 8 серпня 2021.
. web.archive.org. 9 жовтня 2015. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 8 серпня 2021.
. web.archive.org. 4 жовтня 2012. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 8 серпня 2021.
. web.archive.org. 27 листопада 2012. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 8 серпня 2021.

[1] Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link та ін. (30 квітня 2015). . Los Angeles Times (амер.). Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.

[2] . web.archive.org. 16 лютого 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 8 серпня 2021.

[3] . web.archive.org. 4 листопада 2018. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 8 серпня 2021.

[4] Werner, Jayne Susan; Huynh, Luu Doan (31 березня 1993). (англ.). M.E. Sharpe. ISBN 978-0-7656-3863-2. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.

[5] . web.archive.org. 22 листопада 2010. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 8 серпня 2021.

[6] . web.archive.org. 9 жовтня 2015. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 8 серпня 2021.

[7] . web.archive.org. 4 жовтня 2012. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 8 серпня 2021.

[8] . web.archive.org. 27 листопада 2012. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 8 серпня 2021.