«Павяк» — назва неіснуючої на даний час в'язниці у Варшаві, Польща, яка була побудована в 1829—1835 роках за проектом архітектора Генрика Марконі. Частиною «Павяка» була також жіноча в'язниця, яка розміщувалася в окремій будівлі і називалася «Сербією» (в період російсько-турецької війни 1877—1878 років використовувалась як шпиталь).
| Павяк пол. Pawiak | |
|---|---|
| 52°14′47″ пн. ш. 20°59′26″ сх. д. / 52.24638888891677624° пн. ш. 20.990555555583779° сх. д.Координати: 52°14′47″ пн. ш. 20°59′26″ сх. д. / 52.24638888891677624° пн. ш. 20.990555555583779° сх. д. | |
| Країна | Республіка Польща |
| Розташування | Варшава |
| Архітектор | Генрик Марконі |
| Павяк Павяк (Польща) | |
| Павяк у Вікісховищі |
З 1965 року й дотепер «Павяк» є музеєм під назвою «Мавзолей-Музей Павяка».
Історія ред.
До 1939 року ред.
Павяк був побудований у 1825—1835 роках, невдовзі після створення Королівства Польського, і спочатку використовувався російською владою в якості звичайної в'язниці, а потім, після Польського повстання 1863 року, для утримання в ув'язненні повстанців. Під час російських революцій 1905—1907 років Павяк був головною в'язницею Королівства Польського для політичних учасників революцій.
До 1918 року головною політичною в'язницею, яка перебувала у Варшаві, була Варшавська Цитадель. У Павяк прямували ув'язнені, яким не вистачало місця у Варшавській цитаделі або поліцейській в'язниці, яка розташовувалася в ратуші старого міста. Павяк також був місцем для проведення слідчих процесів над кримінальними і політичними арештантами і складався з двох відділів: чоловічого і жіночого. Після здобуття Польщею незалежності в 1918 році Павяк продовжив виконувати свої тюремні функції; в ньому містилися як політичні, так і кримінальні арештанти.
Друга світова війна ред.
Під час окупації Польщі німецькими військами в 1939—1944 роках Павяк був головним тюремним центром Генеральної губернії. Через Павяк за цей час пройшло близько 100 тисяч ув'язнених чоловіків і 20 тисяч жінок. Більшу частину ув'язнених, які утримувались у в'язниці в ті роки, становили чоловіки віком 25-50 років і молодь 15-20 років. У в'язниці в цей період народилося 50 дітей. Згадується навіть півторарічне немовля, взяте німецькими властями в якості заручника.
Після 2 жовтня 1939 року в'язні перебували в приміщенні в'язниці «Сербія» і в тій частині головного корпусу, який вцілів після німецьких бомбардувань Варшави у вересні 1939 року. Німецька окупаційна влада утримувала тут жертв облав, членів руху опору та політичних ув'язнених. У 1940 році, при створенні Варшавського гетто, Павяк був включений до його території. Близько 60 тисяч ув'язнених після свого утримання в Павяку були згодом переправлені до концентраційних таборів і на примусові роботи. 37 тисяч в'язнів було розстріляно або страчено іншим способом.
Після Другої світової війни ред.
При відступі німецьких військ з Варшави в 1944 році Павяк був майже повністю зруйнований. На даний час залишилися тільки деякі фрагменти цієї в'язниці. Вціліла частина стін і воріт, а також в'яз, який ріс на території в'язниці. На цьому дереві родичами загиблих ув'язнених в Павяку були прикріплені таблички з їхніми іменами.
На даний час на території колишньої в'язниці знаходиться меморіальний музей, який є частиною Музею Незалежності.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Regina Domańska, Anna Dymek, Helena Wiórkiewicz: Pawiak. Warszawa: Muzeum Więzienia Pawiak, 1975, стр. 27-50
Література ред.
- Regina Domańska, Anna Dymek, Helena Wiórkiewicz: Pawiak. Warszawa: Muzeum Więzienia Pawiak, 1975.
Посилання ред.
- (пол.)
- (пол.)