Єпископ Павло (в миру Іван Єлевфер'євич Вільчинський; 1829, село Мала Жмеринка — 4 (17) червня 1908, Балашов) — український релігійний та освітній діяч. Духовний письменник. Єпископ Російської православної церкви.
| Архієпископ Павло | |
| |
|---|---|
| 19 грудня 1892 — 13 листопада 1893 | |
| Попередник: | Ісаакій (Положенський) |
| Наступник: | Митрофан (Невський) |
| |
| 21 листопада — 19 грудня 1892 | |
| Попередник: | Сергій (Спаський) |
| Наступник: | Іриней (Орда) |
| |
| 16 грудня 1889 — 21 листопада 1892 | |
| Попередник: | Євгеній (Шерешило) |
| Наступник: | Ісаакій (Положенський) |
| |
| 5 квітня 1882 — 16 грудня 1889 | |
| Попередник: | Тихон (Покровський) |
| Наступник: | Авраамій (Летницький) |
| |
| 4 лютого 1878 — 5 квітня 1882 | |
| Попередник: | Іоанн (Жданов) |
| Наступник: | Кирило (Орлов) |
| |
| 8 січня 1878 — 4 лютого 1878 | |
| Попередник: | Палладій (П'янков) |
| Наступник: | Нафанаїл (Леандров) |
| Альма-матер: | Подільська духовна семінарія і Київська духовна академія |
| Науковий ступінь: | магістр богослов'я |
| Діяльність: | священник |
| Ім'я при народженні: | Іван Єлевфер’євич Вільчинський |
| Народження: | 1829 Україна село Мала Жмеринка, Вінницький повіт, Подільська губернія |
| Смерть: | 4 червня 1902 Балашовський Покровський монастир, Саратовська губернія |
| Чернецтво: | 29 червня 1853 |
| Єп. хіротонія: | 8 січня 1878 |
Життєпис ред.
Народився в родині священника у селі Мала Жмеринка, Вінницький повіт, Подільська губернія. 1849 р. — закінчив Подільську духовну семінарію. 1853 р. — Київську духовну академію.
29 червня 1853 р. — пострижений у чернецтво з іменем Павло, 10 липня — ієродиякон, 15 липня — ієромонах.
30 травня 1856 р. — магістр богослов'я та призначений професором Полтавської духовної семінарії.
6 листопада 1857 р. — інспектор Харківської духовної семінарії.
14 січня 1862 р. — зведений в сан архімандрита.
3 квітня 1867 р. — ректор Володимирської духовної семінарії.
8 січня 1878 р. — хіротонія на єпископа Сарапульського, вікарій В'ятської єпархії (Удмуртія).
4 лютого 1878 р. — єпископ Чебоксарський, вікарій Казанської єпархії (Чувашія).
5 квітня 1882 р. — єпископ Саратовський та Царицинський (Ерзянь Мастор).
16 грудня 1889 р. — єпископ Астраханський та Єнотаєвський.
21 листопада 1892 р. — єпископ Могилевський та Мстиславський.
19 грудня 1892 р. — удруге єпископ Астраханський та Єнотаєвський.
13 листопада 1893 р. — єпископ Пензенський та Саранський.
У Пензі почав будівництво нової будівлі семінарії, яке було завершене і освячене у 1899 році. Для єпархіального жіночого училища була збудована п'ятиповерхова будівля гуртожитку, а для Пензенського духовного училища почато будівництво нового навчального корпусу.
Багато уваги приділяв будівлі храмів та монастирів, відкриттю нових церковно-приходських шкіл, навчанню священнослужителів, розповсюдженню благодійності.
1899 р. — почесний член Казанської духовної семінарії.
1901 р. — єпископ Павло захворів і звернувся до Синоду із проханням про звільнення на покій.
4 червня 1902-го — прохання було виконане, пішов жити до Балашовського Покровського монастиря, Саратовської єпархії, де і помер 4 червня 1908.
Після революції монастир був зруйнований, місце де він похований на тепер невідоме.
Примітки ред.
- ↑ Информационный портал «Балашов Мир» — история Балашова[недоступне посилання з квітня 2019]
Посилання ред.
- (рос.) Епископ Павел [ 29 січня 2019 у Wayback Machine.]
- (рос.) Епископ Павел (Иван Вильчинский) [ 4 серпня 2016 у Wayback Machine.]