П'єтро IV Кандьяно

П'єтро IV Кандьяно (італ. Pietro IV Candiano) (? — †976) — 22-й дож Венеції.

П'єтро IV Кандьяно
італ. Pietro IV Candiano
П'єтро IV Кандьяно
22-й дож
Початок правління:	959 рік
Кінець правління:	976 рік
Попередник:	П'єтро III Кандьяно
Наступник:	П'єтро I Орсеоло
Дата народження:	10 століття
Місце народження:	Венеція
Країна:	Венеційська республіка
Дата смерті:	976 або 11 червня 976
Місце смерті:	Венеція
Поховання	Abbazia di Sant'Ilario^d
Батько:	П'єтро III Кандьяно

Герб роду Кандьяно

Він був старшим сином П'єтро III Кандьяно, з яким він разом володарював.

Один з його перших актів на посаді дожа було засліплення і вигнання єпископа Кастелло, звинуваченого в симонії. У червні 960 він відновив роботу зборів і примусив їх схвалити закон, що забороняє рабську торгівлю.

З політичних причин П'єтро IV відрікся від своєї першої дружини Джоан, відправивши її до жіночого монастиря Сан-Заккаріа. Він мав двоє дітей від неї: його син Вітале був пізніше обраний дожем а його донька одружена з Трібуно Меммо, майбутнім дожем.

У 966 році П'єтро IV одружується з Вальдрадою, донькою Губерта, Герцога Сполетто, і родича імператора Оттона I Великого. Як родичка короля Італії, Вальдрада принісла йому велике придане, що включало володіння Тревізо, Фріулі і Феррара.

2 грудня 967 року П'єтро IV, отримав від імператора відновлення серій комерційних привілеїв для венеційців взагалі, але й для себе та своєї родини зокрема. Оскільки це зробило тіснішими зв'язки із Західною імперією, це дуже гнівило імператора Сходу Іоанна. Іоанн Цимісхій загрожував війною, якщо венеційці не зможуть зупинити контрабанду сарацинів, проти яких Іоанн тоді бився відчайдушно на багатьох фронтах. У 971 році П'єтро IV довелося погодитися закінчити торгівлю з мусульманами.

У 976 році Оттон I Великий, захисник П'єтро IV, помер. Його наступник, Оттон II Рудий, був зайнятий повстаннями у Німеччині й супротивники П'єтро IV у Венеції знайшли можливість усунути його від влади. Вони замкнули його в герцогському палаці і підпалили його. Проте вогонь перекинувся і на Собор Святого Марка. Незабаром, велика частина міста була у вогні. Дож і його молодий син були вбиті. Вітале, син П'єтро IV, тікає до Саксонії, де він таємно замислює плани дії проти нового дожа.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1018031030 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578

Джерела

• Norwich, John Julius. A History of Venice. Alfred A. Knopf: New York, 1982.(англ.)

Попередник:	Венеційський дож 959 — 976	Наступник:
П'єтро III Кандьяно		П'єтро I Орсеоло