Отто Штрассер (нім. Otto Strasser; нар. 10 вересня 1897, Бад-Віндсгайм, Німецька імперія — пом. 27 серпня 1974, Мюнхен, ФРН) — політичний та державий діяч Німеччини, один з лідерів лівого крила НСДАП. Молодший брат Грегора Штрассера.
| Отто Штрассер нім. Otto Strasser | |
| Ім'я при народженні: | нім. Otto Johann Maximilian Strasser |
|---|---|
| Народження: | 10 вересня 1897 Бад-Віндсгайм, Баварія, Німецька імперія |
| Смерть: | 27 серпня 1974 (76 років) Мюнхен, ФРН |
| Національність: | Німець |
| Країна: | Німеччина |
| Освіта: | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Ступінь: | докторський ступінь |
| Партія: | СДПН (1917–1920) НСДАП (1925–1930) Чорний фронт (1930–1934) |
| Нагороди: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Дитинство і юність Редагувати
Після початку Першої світової війни Отто покинув навчання юриспруденції та політекономії і записався добровольцем на фронт (він був наймолодшим добровольцем у всій Баварії). Перед демобілізацією Отто разом з братом взяли участь у розгромі Баварської Радянської Республіки в рядах загону фон Еппа. У 1919 році Отто повертається до навчання і засновує в Берліні «Університетську асоціацію активістів-соціал-демократів». У 1920 році він керує трьома «пролетарськими сотнями», які виступили в робочому кварталі Берліна Штегліц проти вкрай правого капповського путчу. Незабаром після цього він виходить з Соціал-демократичної партії, активістом якої він був, критикуючи її за зраду пролетарському курсом і відмова від пункту про націоналізацію в її програмі. Іншими словами, він виявляється багато лівіше соціал-демократів.
Коли Отто повернувся до Баварії, брат Грегор знайомить його з Гітлером і генералом Людендорфом. Проте Отто відмовляється приєднатися до націонал-соціалістів, незважаючи на всі переконання брата. На конгресі Незалежної соціал-демократичної партії в Халле він знайомиться з Зінов'євим. Свою зустріч з ним Штрассер описує в журналі «Das Gewissen», який видавався Артуром Мюллером ван ден Бруком.
Участь в НСДАП Редагувати
Після звільнення Гітлера з в'язниці Отто приєднується до націонал-соціалістичного руху і стає головним ідеологом північно-німецького націонал-соціалізму.
З 1925 року Грегор Штрассер починає курс на автономію північно-німецьких націонал-соціалістів щодо Мюнхенського керівництва. Отто Штрассер разом з Йозефом Геббельсом надають північному нацизму лівацький характер. У жовтні 1925 Отто Штрассер пише політичну програму північно-німецького сектора НСДАП.
4 липня 1930 Отто Штрассер вирішує вийти з націонал-соціалістичної партії, оскільки Гітлер, який зосередив всю владу у своїх руках, почав проводити прокапіталістичну діяльність. Він відразу ж засновує «Союз революційної націонал-соціалістичної боротьби».
В опозиції до Гітлера Редагувати
У жовтні 1931 Штрассер заснував «Чорний Фронт», який об'єднав «Союз революційної націонал-соціалістичної боротьби», групу «Вервольф», «загони Оберланд», ЧА Штеннеса, частину Селянського Руху, політичну групу з журналу «Тат».
Коли націонал-соціалісти прийшли до влади, «Чорний Фронт» був негайно заборонений, а його члени репресовані. Отто Штрассер перебрався до Австрії, а з 1934 року до Чехословаччини. У самій Німеччині антигітлерівські підпільні групи штрассеристів діяли аж до 1937 року. Більшість було викрито і репресовано.
В еміграції Штрассер співпрацював з союзниками, а після Другої світової війни перебрався на постійне місце проживання до Канади. В 1955 році переїхав до Мюнхена, де й помер 27 серпня 1974.
Штрассеризм Редагувати
Штрассерівська соціалістична програма передбачала
- (часткова) націоналізація землі і засобів виробництв
- співучасть трудящих в прибутку підприємства
- встановлення планової економіки
- економічна автаркія
- державна монополія на зовнішню торгівлю
Нагороди Редагувати
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному — одержав 2 поранення.
Штрассер був двічі представлений до нагородження лицарським хрестом Військового ордена Максиміліана Йозефа, але не був нагороджений.
Бібліографія Редагувати
- Die Entwicklung der deutschen Zuckerrübensamenzucht (Dissertation), 1921
- Wissen Sie das auch schon?, 1928
- Der Sowjetstern geht unter, 1929
- Internationaler Marxismus oder nationaler Sozialismus, 1930
- Ministersessel oder Revolution, 1930
- Die Revolution der Männerkleidung, 1930
- Der Sinn des 9. November 1923, in: Ernst Jüngers „Der Kampf um das Reich“, 1931
- Aufbau des deutschen Sozialismus. Wolfgang-Richard-Lindner-Verlag, Leipzig 1932
- Sozialistische Einheitsfront, 1932
- Mit oder gegen Marx zur deutschen Nation?, 1932
- Aufbau des deutschen Sozialismus, 1932 (1936 2. erweitere Auflage,Verlag Heinrich Grunov, Prag)
- Das Ende der Reichswehr, 1933
- Die deutsche Bartholomäusnacht. Reso-Verlag, Zürich 1935
- Sozialistische Revolution oder faschistischer Krieg?, Prag 1935
- Wie lange?, Wien 1935
- Wohin treibt Hitler? Darstellung der Lage und Entwicklung des Hitlersystems in den Jahren 1935 und 1936. Verlag Heinrich Grunov, Prag 1936
- Hitler tritt auf der Stelle. Oxford gegen Staats-Totalität. Berlin – Rom – Tokio. Neue Tonart in Wien. NSDAP-Kehraus in Brasilien. Die dritte Front, Band 6. Grunov, Prag 1937.
- Kommt es zum Krieg? Periodische Schriftenreihe der „Deutschen Revolution“, Band 3. Grunov, Prag 1937
- Europa von morgen. Das Ziel Masaryks. Weltwoche, Zürich 1939
- Hitler und Ich, Edition Trenkelbach, Buenos Aires 1940
- Hitler und Ich. Asmus-Bücher, Band 9. Johannes-Asmus-Verlag, Konstanz 1948
- Germany Tomorrow, London 1940
- Hitlers Sturz durch die „Frei-Deutschland“-Bewegung, Buenos Aires 1941
- The Gangsters Around Hitler, W. H. Allen, 1942
- Hitler’s Shadow Over South Amerika (zusammen mit Douglas Fairbanks jr.), Free German Movement, Brooklyn 1942
- Flight From Terror, 1943
- Germany in a Disunited World, Eastbourne 1947
- Wiedervereinigung sofort möglich …, 1956
- Deutsch-Soziale Union – Weg und Ziel, 1957
- Exil, Erinnerungen, 1958
- Deutsch-Soziale Union – Gefahr und Hoffnung, 1959
- Deutschland und der 3. Weltkrieg, 1961
- Es gibt nur ein Ziel: Wiedervereinigung, 1962
- Herausgeber von Ziel und Weg der nationalen Opposition von Alfred Fikentscher, 1962
- Der Faschismus. Geschichte und Gefahr. Politische Studien, Band 3. Günter-Olzog-Verlag, München (u. a.) 1965
- Mit de Gaulle für die Neutralität, 1966
- Le Front Noir (zusammen mit Victor Alexandrov), 1968
- Mein Kampf – Eine politische Autobiographie. Streit-Zeit-Bücher, Band 3. Heinrich-Heine-Verlag, Frankfurt am Main 1969
Література Редагувати
- Henri A. Bulhof: Biografie van Sigismund Payne Best; Oosterbeek 1991 (bislang unveröffentlichtes Manuskript in niederländischer Sprache)
- Günter Bartsch: Zwischen drei Stühlen. Otto Strasser. Eine Biografie. Verlag S. Bublies, Koblenz 1990, ISBN 3-926584-06-8
- Reinhard Kühnl: Die nationalsozialistische Linke 1925–1930, Marburg 1965
- Karl Otto Paetel: Otto Straßer und die Schwarze Front des wahren Nationalsozialismus in: Politische Studien 8 (1957)
- Otto Strasser: Der Faschismus. Günter Olzog Verlag, München, Wien, 1965
- Otto Strasser: Hitler und Ich. : Johannes Asmus Verlag, Konstanz, 1948, DEP. No.
- Otto-Ernst Schüddekopf: Linke Leute von rechts. Die nationalrevolutionären Minderheiten und der Kommunismus in der Weimarer Republik, Stuttgart 1960
- Claus Wolfschlag: Hitlers rechte Gegner. Arun Verlag, Engerda 1995, ISBN 3-927940-18-6
- Kurt Hiller: Köpfe und Tröpfe.Rowohlt Hamburg Stuttgart, 1950
Посилання Редагувати
Примітки Редагувати
- LIBRIS — 2012.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118755749 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.