Отто Георг Тірак (нім. Otto Georg Thierack) — німецький державний діяч, групенфюрер СА (1942). Президент Народної судової палати (1936—1942), рейхсміністр юстиції Німеччини (1942—1945).
| Отто Георг Тірак | |
|---|---|
| нім. Otto Georg Thierack | |
| Народився | 19 квітня 1889[…] Вурцен, Amtshauptmannschaft Grimmad, округ Лейпциг[d], Королівство Саксонія, Німецька імперія |
| Помер | 22 листопада 1946 (57 років) або 26 жовтня 1946 (57 років) Падерборн, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Британська зона окупації Німеччини, Sennelagerd, Schloß Neuhaus/Sande (district)d, Падерборн, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Британська зона окупації Німеччини або Civilian Internment Camp No. 7, Eselheided, Шлос-Гольте-Штукенброк, Німеччина ·інтоксикація[d] |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | суддя, політик |
| Alma mater | Марбурзький університет і Лейпцизький університет |
| Знання мов | німецька |
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
| Членство | Corps Guestphalia et Suevoborussia Marburgd |
| Посада | Суддя Народного судуd, Федеральне міністерство юстиції Німеччиниd і Reich Minister of Justiced |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
Тірак вивчав юриспруденцію в Марбургському і Лейпцизькому університетах; в лютому 1914 отримав ступінь доктора права. Добровольцем брав участь у Першій світовій війні, дослужився до лейтенанта, був нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня.
У 1918 році демобілізований; практикуючий юрист в Лейпцигу. У 1920 вступив на державну службу асессором. У 1921 призначений громадським обвинувачем земельного суду в Лейпцигу, в 1926 — Вищого земельного суду в Дрездені.
1 серпня 1932 року вступив у НСДАП.
Після приходу до влади нацистів в 1933 році призначений міністром юстиції Саксонії. У 1935 став віце-президентом Імперської судової палати в Лейпцигу і уповноваженим Імперського міністерства юстиції щодо уніфікації земельної юстиції. При створенні посади президента Народної судової палати 1 травня 1936 призначений її президентом.
З серпня 1939 по квітень 1940 року служив в армії, капітан. 24 серпня 1942 призначений імперським міністром юстиції і президентом Академії німецького права.
21 квітня 1943 року санкціонував депортацію польських і єврейських в'язнів з тюрем Імперського міністерства юстиції в концтабори.
Зберіг посаду в уряді К. Деніца. У травні 1945 заарештований британськими військами. Мав постати перед американським процесом над нацистськими суддями, проте наклав на себе руки в таборі для переміщених Зеннелагер.
Нагороди Редагувати
- Залізний хрест 2-го класу
- Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Почесний хрест (Ройсс) з короною і мечами
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Золотий партійний знак НСДАП
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124864309 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Munzinger Personen
- ↑ The Hitler Book — 2005.
- ↑ Beattie A. H. Allied internment camps in occupied Germany: Extrajudicial detention in the name of denazification, 1945–1950 — Cambridge: Cambridge University Press, 2019.
- Nuremberg Trials Project — 2016.
- Nuremberg Trials Project — 2016.
Література Редагувати
- Fred Duswald: Zur Bewertung des Volksgerichtshofs, in: Rolf Kosiek / Olaf Rose (Hgg.): Der Große Wendig, Band 4, Edition Grabert im Hohenrain-Verlag, 3. Aufl., Tübingen 2017, S. 244–254
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934