«Отелло» (італ. Otello) — опера на 4 дії італійського композитора Джузеппе Верді, написана в 1881—1886 роках на лібрето Арріґо Бойто за мотивами однойменної п'єси Шекспіра. Прем'єра пройшла 5 лютого 1887 року в театрі Ла Скала, за участю Ф. Таманьо (Отелло) і В. Мореля (Яго).
| Опера «Отелло» | |
|---|---|
| італ. Otello | |
| Композитор | Джузеппе Верді |
| Автор лібрето | Арріґо Бойто |
| Мова лібрето | італійська |
| Джерело сюжету | Отелло |
| Жанр | опера |
| Кількість дій | 4 Дія (театр) |
| Рік створення | 1884 |
| Перша постановка | 5 лютого 1887 |
| Місце першої постановки | Ла Скала |
| Інформація у Вікіданих | |
| | |
| Отелло у Вікісховищі |
Дійові особи ред.
| Партія | Голос | Виконавці на прем'єрі 5 лютого 1887 (Диригент — Франко Фаччо) |
|---|---|---|
| Отелло — мавр, полководець венеційської армії | Тенор | Франческо Таманьйо |
| Дездемона — його дружина | Сопрано | Ромільда Панталеоні |
| Яґо — мічман | Баритон | Віктор Морель |
| Емілія — дружина Яґо | мецо-сопрано | Джиневра Петрович |
| Кассіо — начальник ескадри | Тенор | Джованні Паролі |
| Родеріґо — венеційський патрицій | Тенор | Вінченцо Форнарі |
| Лодовіко — посланник Венеційської Республіки | Бас | Франческо Наваріні |
| Монтано — попередник Отелло в урядуванні островом Кіпром | Бас | Наполеоне Лімонта |
| Герольд | Бас | Анджело Лаґомарсіно |
| Хор: венеційські солдати й моряки, кіпрські містяни, діти. |
Зміст ред.
Фабула в основному збігається з вихідною п'єсою, за винятком того, що Бойто виключив шекспірівський перший акт (сцени у Венеції). Отже, вся дія опери відбувається на Кіпрі, в кінці 15 століття.
I дія ред.
Жителі Кіпру очікують прибуття нового губернатора, який потрапив у бурю. Ним є мавр Отелло, який повідомляє про загибель турецького флоту. Хорунжий Яго перемовляється з дворянином Родріґо, закоханим у Дездемону, дружину Отелло. Лейтенант Кассіо отримує підвищення в чині, чим провокує заздрість Яго. Яго підпоює Кассіо і викликає його сварку з офіцером Монтано. Отелло позбавляє Кассіо почестей. З'являється Дездемона і виконує з чоловіком дует Già nella notte densa s'estingue ogni clamor.
II дія ред.
Яго радить Кассіо звернутися за допомогою до Дездемони. Після його відходу він співає арію Credo in un Dio crudel і натякає Отелло, що прийшов, на невірність Дездемони. Хор, що вшановуює молоду губернаторшу, заспокоює мавра, але незабаром він свариться з дружиною і кидає додолу її хустку, яку піднімає дружина Яго Емілія. Яго каже, що бачив хустку у Кассіо.
III дія ред.
Яго просить Отелло підслухати його розмову з Кассіо, яка нібито підтвердить провину Дездемони. Дездемона сама заступається за лейтенанта, викликаючи ревнощі чоловіка. Він жене її зі сцени і співає арію Dio! mi potevi scagliar tutti i mali della miseria. Яго на очах у Отелло викликає Кассіо на розмову про коханку останнього, представивши справу так, ніби мова йде про Дездемону. Наприкінці діалогу лейтенант демонструє хустку губернаторши, яку підкинув йому Яго.
На Кіпр з Венеції прибуває посол Лодовіко, який читає наказ про заміну Отелло на Кассіо. Мавр б'є Дездемону, розганяє хор і падає в непритомність на радість Яго.
IV дія ред.
Готуючись до сну, Дездемона виконує баладу Piangea cantando nell'erma landa і молитву Ave Maria. Отелло цілує Дездемону і після діалогу душить її. З'являються Емілія і інші персонажі опери. Отелло дізнається, що його дружина не зраджувала йому, і кінчає на себе.
Переклад українською ред.
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| «Отелло», фінал другої дії, постановка Київської опери, 1966 |
Українською мовою лібрето переклав у 1965 році Сергій Козак. В його перекладі опера ставилась у Київському театрі опери та балету, причому сам перекладач співав партію Яго.
Примітки ред.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Машинопис лібрето зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, фонд № 573, опис № 4, справа № 5
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Отелло (Верді) |
- Опис на Бельканто.ру [ 14 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- База даних арій [ 14 листопада 2008 у Wayback Machine.] (англ.)