Остю́к, рідше ость — тонкий, загострений, іноді колючий чи пірчастий відросток на верхівці чи спинці нижньої квіткової луски чи, рідше, колосової луски у багатьох тонконогових (злаків). Остюки бувають прямими та зігнутими (колінчастими), іноді спірально скрученими (ковила, вівсюг). Мають велике значення при поширенні зернівок тонконогових (злаків) вітром чи тваринами.
Дике жито з остюками
Довгий густо волосистий остюк на насінині ковили забезпечує рослині поширення вітром на великі відстані. (Національний природний парк «Олешківські піски»)
Іноді остюком називають також загострений відросток на плодах рослин родини геранієвих.
Примітки
- Остюк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Ость // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела та література
- Ость // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
| Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |